sila j slabist bazarovskogo nigilizmu po romani turgenyeva batki j diti turgenyev ivan - Шкільний Всесвіт

Роман «Батьки й діти» був надрукований на початку 1862 року в журналі «Російський вісник». Дія роману ставиться до 1859 року, передодню селянської реформи. До цього часу дворянство вже зжило себе як політична сила. Про себе заявили нові сили — демократи — різночинці. Їхню позицію відрізняло різке неприйняття поглядів ліберального дворянства

У романі відбитий не тільки конфлікт двох поколінь, двох політичних сил, але й складне протиріччя цієї боротьби. Щоб показати силу й слабість нігілізму Базарова, потрібно розглянути позицію його головного опонента — Павла Петровича Кірсанова

Особливий інтерес для мене представляється суперечка, що ведеться двома супротивниками

Павло Петрович Кірсанов — син бойового генерала 1812 року — формувався в епоху урядової реакції. Звідси — ідеалізм, культ почуття. Тургенєв проводить свого героя через випробування любов’ю. Зустріч на балі із княгинею Р. змінює все життя Кірсанова, «загадковий погляд» молодої жінки проникає в саме серце. Однак безмовна любов остаточно вибиває Павла Петровича з життєвої колії, а звістка про смерть княгині Р. змушує героя відмовитися від «суєти» і оселитися Вмарьине.

Базарів з раннього дитинства жив і виховувався в умовах, далеких від тих, у яких ріс Павло Петрович. Як ми бачимо, його виховання послужило надалі міцним фундаментом для розвитку в ньому нігілістичних ідей і поглядів. Про демократизм Базарова говорять його мова, зовнішність, уміння спілкуватися з людьми різних класів. Він — петербурзький студент — медик, майбутній лікар, що вивчає природничі науки. Він знає й медицину, і фізикові, і хімію, і ботанікові, і зоологію. Базарів — людин глибокого розуму. Щирий практик, він не визнавав авторитетів, цінності людських почуттів. Він різко озивається про людей, проявляє нетерпимість до їхньої думки. Він затверджує, що такі, як Павло Петрович, не потрібні суспільству. Вони не вміють трудитися, не люблять свій народ

Автор відкрито протиставляє не тільки внутрішні, але й зовнішні риси героїв. Кожний з них іде своєю дорогою й вірить у свої ідеали. Мені здається, що образ Базарова й створювався автором так, що кожна якість Євгенія є повною протилежністю характеристики Павла Петровича

У суперечках між Базаровым і Кірсановим порушені всі основні питання сучасності: подальші шляхи розвитку суспільства, країни, значення науки, мистецтва, проблеми народу. У цих питаннях погляди революційних демократів і лібералів розходяться

Якщо Павло Петрович — ідеаліст, то Базарів — матеріаліст, атеїст. У Павла Петровича почуття керують його вчинками, напрямом думок; Базарів же просто відмовляється вірити в почуття, у любов, наприклад. Зате коли любов приходить до нього, він розкривається до кінця у своєму почутті до Одинцової. Те, що Базарів полюбив неабияку жінку, говорить багато про що. Він зміг побачити її розум, широту кругозору, оригінальність поглядів на життя. Він зміг зізнатися, у першу чергу самому собі, у тім, що любить жінку. Але ж, напевно, важко відмовитися від того, у що стільки часу вірив

Базарів затверджує, що не любить і не розуміє краси природи, хоча сам внутрішньо любується нею. Заперечуючи все старе, Базарів не може нічого певного сказати про те, яким він бачить майбутнє

Таким чином, не все до кінця сформоване й осмислено в його позиціях. У наявності протиріччя своїм же поглядам. Тут Тургенєв об’єктивно показує слабку сторону нігілізму: людина начебто Базарова з подібними поглядами на життя досить уразливий у своїй позиції не тільки в суперечці, але, головне, вжизни.

Павло Петрович схвалює існуючий у Росії порядок, що дозволяє йому жити нічого не роблячи. Він говорить про свою любов до народу, але народу він не знає й помилково думає, що селяни цілком задоволені своїм життям. Кірсанов дорікає Базарова в тім, що той нехтує не народ, а той стан, яким пригноблені люди. Павло Петрович схиляється перед всім іноземним, він читає тільки старі англійські книги, його мова насичена французькими, німецькими, англійськими фразами. А своя рідна мова він спотворює, уважаючи це ознакою аристократизму. Базарова дратує достаток іноземних виражень, якими зловживає Павло Петрович

Їхні моральні позиції в корені різні. Я думаю, що Павло Петрович не вірить у можливість переробити життя, хоча й готовий винести удари долі й зберегти достоїнство. Базарів же, навпаки, вірить у можливості людини, він готовий змінити мир у що б те не стало

Явний контраст спостерігається й при описі автором зовнішності героїв. Дуже продумано співвіднесені деталі портретів: зміна костюмів протягом доби — і зневага до «одежонке»; аристократична прекрасна рука — і червона рука без рукавичок; добірність, стрункість і «прагнення нагору» — і ледачі спокійні рухи; краса особи й око — і довга худа особа

Отже, дві протилежності, представники різних поколінь і класів суспільства. До чого вони прийшли в підсумку?

Павло Петрович продовжує жити тим же життям. Хоча після його знайомства з Євгенієм щось у ньому самому змінилося. Наприклад, він порадив своєму братові женитися на Фенечке. Із затятого захисника аристократичних принципів він перетворився в пасивного спостерігача

Базарів умирає зовсім молодим. Його смерть, на мій погляд, зовсім не випадкова, як може здатися читачеві. Мені здається, Тургенєв прощається зі своїм героєм тому, що час Базарова ще не прийшло. Його власні позиції були ще не так стійкі, та й час не підготував того ґрунту, де благодатно могли б розвитися прагнення до нового життя. Програма Базарова мала істотний недолік: відкидаючи дійсно заслуговує заперечення, Базарів замахнувся й на вічні цінності. У цьому, безумовно, проявляється слабість його нігілізму

Але в остаточному підсумку, суперечка двох поколінь не можна вирішити однозначно. Ясно одне: зв’язок між поколіннями надзвичайно важлива, а взаємини, на мій погляд, повинні будуватися насамперед на повазі до людської особистості