shho viklikaye avtorsku ironiyu v romani saltykova shhedrina istoriya odnogo mista saltikov shhedrin - Шкільний Всесвіт

«Історія одного міста» — один із самих різких добутків Салтыкова — Щедріна, адже в «Історії…» він сатирично показав урядові верхи

Свій добуток письменник видав за знайдені в архіві зошити літописців, що жили в XVIII столітті, а собі відвів роль видавця цих записок, представивши царів і їхніх міністрів в образах градоначальников, службовців у місті Глупове. «Історія…» починається з «Опису градоначальников» і коротких біографічних довідок, з яких читач довідається про «подвиги» правителів міста Глупова. Внутрішнє обличчя міста створюється за допомогою постійного згадування про причини смерті градоначальников: один роздертий собаками, іншої заеден клопами, третій умер від «объядения», а четвертий — від псування головного інструмента, а ще один — від натуги осягти сенатський указ, а голову ще одного градоначальника — Прища — проковтнув проводир дворянства

За «Описом» треба сатирична картина діяльності найбільше «» правителів, щовирізнилися, міста Глупова.

Їхня дурість, тупоумство, жадібність і злість у гротескній формі показав письменник в образах двох градоначальников — Брудастого — Органчика й Угрюм — Бурчеева.

Брудастый — Органчик уподібнений якомусь інструменту, що виконує дві п’єси: «раззорю!» і «не потерплю!»

Найстрашніша фігура міста — Похмурий — Бурчеев, що мріяв перетворити увесь світ у казарму й змусити всіх марширувати. Все населення він хотів розділити на роти, полки, зробивши над ними найсуворіше спостереження. Похмурий — бурчеев навіть шлюб допускав тільки між людьми одного росту

Образ Похмурий — Бурчеева передає відношення Салтыкова — Щедріна до самодержавства, а гротескність цього образа дає зрозуміти, з якою силою письменник показав владу, ворожу народу. Але разом з тим авторську іронію викликає рабська покірність мас. Крім сильних миру цього, об’єктом сатири письменника стає селянство з його робочою психологією

В «Історії одного міста» письменник показав протест, що зріє в масах, але протест цей не може вийти назовні через усе тої ж рабської психології. Так, у главі «Голодне місто» показаний народний гнів, викликаний погрозою голодної смерті. Глуповцы не могли більше терпіти сваволю влади й «стали судити так виряджати» і вибрали ходка Евсеича, що тричі ходив до градоначальнику Фердыщенко домагатися правди й … «зник без залишку». Глуповцы не витягли уроку й знову вибрали ходка. Але той вирішив не повторювати помилки свого попередника й написав листа «в усі місця». Глуповцы стали чекати відповіді й дочекалися: прибула каральна команда

Салтиков — Щедрін послідовно роз’ясняє неспроможність мужицької віри в царя й добрих начальників

Головний ідейний задум письменника полягає в прагненні допомогти народу звільнитися від рабської психології, породженої століттями гніта й безправ’я

Ми вже згадували, що добуток написаний у формі літопису, однак «Історія одного міста» — це зовсім не сатира на минуле, це, за словами письменника, сатира на життя свого часу