shho take oblomovshhina po romani ivana goncharova oblomiv gonchariv ivan - Шкільний Всесвіт

Н. А. Добролюбов у своїй знаменито!! статті «Що таке «обломовщина»?» писав про це явище як про «знамення часу». З його погляду. Обломів — це «живий сучасний російський тип, викарбуваний з нещадною строгістю й правильністю». Добролюбов розумів «обломовщину» соціально — як алегорію кріпосного права

И. А. Гончарів простежує її страшний вплив на прикладі однієї людини — Іллі Ілліча Обломова. «У Гороховій вулиці, в одному з більших будинків… лежав ранком у постелі, на своїй квартирі, Ілля Ілліч Обломів», — такими словами починається роман і таким ми довідаємося головного героя. Ми бачимо Обломова за самим його улюбленим і звичним заняттям — лежанням на дивані. Але адже, коли ми знайомимося з Обломовым, він перебуває у віці тридцяти двох — тридцяти трьох років. Однак Обломів нічого не хоче знати про працю. На його думку, для цього є інші люди, а він — барії. Лежачи на дивані й обмірковуючи плани перебудови своєї садиби, він уявляє собі вічне літо, вічні веселощі, смачну їжу й спокій. «Хто ж я? Що я таке? Підіть запитаєте в Захара, і він скаже вам: Пан! Так, я барії й робити нічого не вмію! — говорить Обломів. Диван, халат і туфлі стають певними символами його життя. Це — символи ліні й апатії. В Обломова немає бажання служити, та й просто виходити з будинку. Коло його спілкування чи звузився не до одного Захара. Суєта великого міста не для нього. Адже він народився й виріс в Обломовке, де текло тихе, спокійне життя. Таке життя й стала обломовским ідеалом

Дитинству Илюши Обломова присвячена окрема глава роману, що називається «Сон Обломова». Коду її читаєш, стає ясно, що Обломовка і є той ґрунт, на якій доросла й укоренилася «обломовщина». Це типовий приклад кріпосного маєтку, де джерелом існування є праця кріпаків

Всі мешканці Обломовки відірвані від зовнішнього миру. Всі сили обломовцев спрямовані на задоволення своїх потреб: «Турбота про їжу була перша й головна життєва турбота в Обломовке». Втім, не менш важливим «заняттям» в Обломовке вважався сон: «всепоглинаючий, нічим непереможний сон, щира подоба смерті».

Відсталість — основа життя обломовцев. Вони невідступно дотримуються старих традицій і звичаїв, заповіданих їм предками. Духовний мир обломовцев білений і обмежений. Їх цікавлять тільки побутові проблеми, які за них вирішують кріпаки. Обломовцы ніколи не задаються питанням: «Навіщо дане життя?» Їхнє життя тече, «як покійна ріка», і все дихає «первісною лінню».

Батьки намагалися вберегти Илюшу від праці як від тяжкого покарання — адже для цього існують «Захар так ще 300 Захаров». І що ж у результаті? Илюша Обломів, що від природи був живим і допитливим хлопчиком, привчився дивитися на все навколишніми очами обломовцев. Через панське виховання його «шукаючі прояви сили звернулися усередину й никнули, в’янучи».

«Почалося з невміння одягати панчохи, а скінчилося — невмінням жити.»

Обломів нічого не зумів зробити корисного ні для суспільства, ні для себе. Єдине, що він міг, — це лежати на дивані, мріяти й журитися, що «казка не життя, а життя не казка». Обломову доставляли лисиць — комфорт будь — які вторгнення в його мирне існування. Такою тривожною силою став Андрій Штольц, що намагався відродити Обломова до життя. Він всіма силами намагався вберегти свого друга від неминучої загибелі. І па якась мить Обломова захопила перспектива відновлення: «Іти вперед — це значить раптом скинути широкий халат не тільки із плечей, але й з душі, з розуму, разом з пилом і павутиною зі стін змести павутину з око й прозріти». Але острах життя виявилася сильніше.

Не допомогла Обломову й зустріч із Ольгою Іллінською. Спочатку любов захопила його, і він став мріяти про щастя. Він навіть начебто помолодів. Ольга так само, як і Штольц, намагалася розбудити Обломова до діяльного життя, зробити його корисним для суспільства. Але їй не вдалося цього домогтися. «Обломовщина» побілила почуття любові. Обломів злякався нових хвилюванні й тривог, зміни звичного способу життя. Після розриву з Ольгою Обломова знову потягнуло до колишнього спокійного й ледачого життя. І він знайшов для себе останній притулок — будинок Гафії Матвіївни Пшеницыной, що створила для нього приблизно тих же умов, що були колись в 0бломовкс. Таким чином, усе повернулося на круги свої. З Обломовки почалося життя Іллі Ілліча, Обломовкой і закінчилася. Колись Ольга запитала Обломова: «Отчого загинула вага? Хто прокляв тебе, Ілля? Що загубило тебе? Немає ім’я цьому злу…» — «Є, — сказав він ледве чутно… — «Обломовщина»!»