shho i yak chitali geroi rosijskoi klasiki inshi roboti z rosijskoi literaturi - Шкільний Всесвіт

Комедія Д. И. Фонвізіна «Недоук». Центральна тема добутку була озвучена недоуком Митрофаном Простаковым: «Не хочу вчитися, хочу жениться!» І поки Митрофан безрезультатно намагається на настійну вимогу вчителя Цыфиркина розділити 300 рублів на трьох, його обраниця Софія займається самоосвітою за допомогою читання. «Горі від розуму» А. С. Грибоєдова. Павло Опанасович Фамусов досить критичний у своїх оцінках. Довідавшись, що його дочка Софія «всі по — французькому, уголос, читає замкнувшись», він говорить:

Скажи — Ка, що ока їй псувати не годиться,

У чтеньи пуття — те невелике:

Їй сну немає від французьких книг,

Мені від росіян боляче спиться

А причину божевілля Чацкого він бачить включно в ученье й книгах:

…Уже коли зло припинити:

Забрати всі книги б так спалити!

Чацкий читає винятково прогресивну західну літературу й повністю заперечує шановних у московському суспільстві авторів. У романс «Євгеній Онєгін» головний герой одержав блискуче утворення. Владимир Ленский привіз «ученості плоди» з Німеччини, де виховувався на працях представників німецької класичної філософії. Тетяна виховувалася в дусі свого часу:

Їй рано подобалися романи;

Вони їй заміняли все;

Вона влюблялася в обмани

И Ричардсона, і Руссо

У поемі «Мертві душі» про Манилова відомо, що «у його кабінеті завжди лежала якась книжка, закладена закладкою на чотирнадцятій сторінці, що він постійно читав уже два роки». Торжество й загибель «обломовщини» освоїв у своєму романс И. А. Гончарів. Різниця двох героїв накладає свій відбиток і на IX відношення до читання й книг. Штольц проявляв активне бажання читати й учитися ще дитинстві: «З восьми років він сидів з батьком за сографической картою, розбирав але складам ордера, Виланда, біблійні вірші й підводив підсумки безграмотним рахункам селян, міщан і (фабричних, ас матір’ю читав Священну історію, учив байки Крилова й розбирав про складам же «Телемаку»». Процесу читання Обломова, як головного героя, И. А. Гончарів деляет особливе місце в романі:

« Що ж він робив будинку? Читав?

Якщо попадеться під руки книга, газета, він неї прочитається

Почує про який — небудь чудовий добуток — у нього з’явиться позив познайомитися з ним; він шукає, просить книги, і, якщо принесуть незабаром, він прийметься за неї, у нього починає формуватися ідея про предмет; ще крок — і він опанував би ним, а подивишся, він уже лежить, дивлячись апатично в стелю, і книга лежить поруч нього недочитанна, незрозуміла…

Якщо йому абияк вдавалося здолати книгу. називану статистикою, історією, політичною економією, він зовсім був задоволений. Коли ж Штольц приносив йому книги, які треба ще прочитати понад виучений, Обломів довго дивився мовчачи на нього… Як ні цікаво було місце, на якому він зупинявся, але, якщо на цьому місці заставав його годину обіду або сну, вона клав книгу плетінням нагору і йшов обідати або гасив свічу й лягав спати…

Якщо давали йому перший тім, він але прочитанні не просив другого, а приносили — він повільно прочитував…

Серйозне читання стомлювало його. Мислителям не вдавалося розворушити в ньому спрагу до умоглядних істин. Зате поети зачепили його за живе…» Апогеєм начитаності героїв літературного твору є, без сумніву, роман II. С. Тургенєва «Батьки й діти». Сторінки просто пестрят іменами, прізвищами, назвами. Тут є Фрідріх Шиллер і Иоганн Вольфганг Ґете, яких поважає Павло Петрович Кірсанов

Охопити літературні пристрасті всіх героїв російської класики неможливо. Одні персонажі захоплюють своєю оригінальністю й витонченим смаком; інші цілком передбачувані й строго стежать за книжковою модою. Книга в книзі допомагає скласти щире уявлення про того або іншого героя, про його освіченість, про його розум. Персонажі подають гідний приклад, звертаючи увагу читача на ті або інші стовпи світової літератури, будячи інтерес і бажання обов’язково звернутися до них, учитися за допомогою їхнє все життя