shho dumav avtor nazivayuchi svoyu komediyu gori vid rozumu griboyedov oleksandr - Шкільний Всесвіт

Назва будь — якого добутку — ключ до його розуміння, оскільки воно майже завжди містить вказівку — пряме або непряме — на основну думку, покладену в основу утвору, на ряд проблем, що осмислюються автором. Назва комедії А. С. Грибоєдова «Горі від розуму» вносить у конфлікт п’єси надзвичайно важливу категорію, а саме категорію розуму. Джерело подібного заголовка, такої незвичної назви, до того ж що спочатку звучали як «Горі розуму», сходить до російського прислів’я, у якій протистояння між, розумн і дурним закінчувалося перемогою дурня. Конфлікт між розумником і дурнем взагалі завжди був дуже важливий і актуальний для комедіографів, що належали до школи класицизму, попередників А. С. Грибоєдова. Згадаємо тих же Мольера й Бомарше, у їхніх комедіях цей конфлікт присутній, він позначений там досить зримо. В «Горі від розуму» цей конфлікт виглядає інакше, переосмислюється. Сучасники не могли не відчути цього, оскільки виникло кілька думок. Наприклад, думка Гончарова й Пушкіна про Чацком і про те, хто ж, за задумом Грибоєдова, є носієм розуму в комедії. Гончарів у статті «Мильон роздирань» писав: «Сам Грибоєдов приписав горе Чацкого його розуму, а Пушкін відмовив йому зовсім у розумі. Але Чацкий не тільки розумніше всіх інших осіб, але й позитивно розумний. Пушкіна ж дійсно говорив у листі Бестужеву про те, що «розумна діюча особа» у комедії — Грибоєдов, а Чацкий — це тільки «палкий, шляхетний і добрий малий, проведший трохи часу з дуже розумною людиною (саме із Грибоєдовим) і напитавшийся його думками, гостротами й сатиричними зауваженнями». Отже, що ж таке розум у комедії Грибоєдова й хто є в ній розумною людиною?

Розум є теоретичною чеснотою. Для попередніх комедіографів він не був недоліком (Фимент, розумна людина, — резонер в «Мізантропі» Мольера; позитивними героями є Стародум, Правдин в «Недоуку» Фонвізіна й т.д.). Відхиленнями, які висміювалися авторами, були дурні (Митрофан у Фонвізіна, наприклад). Важливо відзначити, що тільки дотримання міри вважалося розумом (тому для Мольера розумник Альцест не є ідеалом, гідним наслідування). Розумом як почуттям міри володіє Молчалин, а не Чацкий. Розум Молчалина служить хазяїнові й допомагає, Чацкому ж його розум (а «мовлення його кипить розумом, дотепністю», як говорить Гончарів) тільки шкодить, він те саме що божевілля для навколишніх, саме він приносить йому «мильон роздирань». Зручний розум Молчалина протиставляється дивному й піднесеному розуму Чацкого, але це вже не боротьба розуму й дурості. У п’єсі Грибоєдова немає дурнів, її конфлікт будується на протистоянні різних типів розуму. «Горі від розуму» — комедія, що переступила класицизм

Категорія розуму має відношення до філософського ладу п’єси, неможливому в комедії класицизму, орієнтованому на вже задані абсолютні істини

У творі Грибоєдова задається питання: що ж є розум. Майже в кожного героя є своя відповідь, майже кожний говорить про розум (Фамусов: «Скромна, а нічого, крім витівок і вітру на розумі»; Софія: «Остер, розумний, красномовний», «ах, якщо любить хто кого, навіщо розуму шукати і їздити так далеко»). У кожного героя є своє подання про розум. Еталона розуму немає в п’єсі Грибоєдова, тому немає в ній переможця. «Комедія дає Чацкому тільки «мильон роздирань» і залишає, очевидно, у тім же положенні Фамусова і його братії, у якому вони були, нічого не говорячи про наслідки боротьби».

Чацкий відрізняється від навколишніх не тем, що він розумніше, а тим, що він людяніше, дошкульніше («чутливий, і весел, і гострий», як говорить Ліза). Для Чацкого існують дві незбіжні категорії: розум і почуття (він говорить Софії, що в нього «розум із серцем не в ладі»); описуючи Молчалина, він знову розмежовує ці поняття: «Пускай у Молчалине розум жвавий, геній сміливий, але є чи в ньому та пристрасть? те почуття? палкість та?..» Почуття виявляється вище розуму світського (Чацкий наприкінці п’єси говорить: «Біжу, не оглянуся, піду шукати по світлу, де ображеному є почуттю куточок!» Він тікає не для того, щоб захистити свій самотній розум, а щоб забути про образи, нанесених його почуттю). Любовна драма стає вираженням ідейної самітності героя. «Особисте його горе відбулося не від одного розуму, а більше від інших причин, де розум його грав страдательную роль, і це подало Пушкіну привід відмовити йому в розумі». «Горі від розуму» Чацкого полягає в тому, що його розум різко відрізняється від розуму світського, а почуттям («У нього є й серце, і притім він бездоганно чесний», як говорить Гончарів в «Мильоне роздирань») він прив’язаний ксвету.

Заголовок п’єси Грибоєдова «Горі від розуму» містить у собі надзвичайно важливе питання: що таке розум для Грибоєдова. Відповіді на це питання письменник не дає. Назвавши «розумним» Чацкого, Грибоєдов перевернув поняття розуму й осміяв старе його розуміння. Грибоєдов показав людину, повного просвітительського пафосу, але натрапляє на небажання розуміти його, що виникає саме із традиційних понять «розсудливості», які в «Горі від розуму» зв’язуються з певною соціальною й політичною програмою. Комедія Грибоєдова, починаючи з назви, звернена не до Фамусовым, а до Чацким — смішна й самотнім («одна розумна людина на 25 дурнів»), що прагне змінити незмінний мир

Грибоєдов створив нетрадиційну для свого часу комедію. Він збагатив і психологічно переосмислив характери героїв і традиційні для комедії класицизму проблеми, його метод близький до реалістичного, але все — таки не досягає реалізму у всієї нього повноті