sens zhittya v rozuminni golovnix geroiv romanu tolstogo vijna j mir na prikladi obraziv andriya bolkonskogo j pera bezuxova tolstoi lev - Шкільний Всесвіт

Ми знайомимося з улюбленими героями Толстого Андрієм Болконским і Пьером Безуховим на перших сторінках роману, у салоні фрейліни Ганни Павлівни Шерер, де мова йде про майбутню війну з Наполеоном. Товстої затверджували: «Люди, як ріки…» — підкреслюючи цим порівнянням багатогранність і складність людської особистості. Духовна краса князя Андрія Болконского й Пьера Безухова — проявляється в безустанних пошуках сенсу життя, у мріях про діяльність, корисної для всього народу. Їхній життєвий шлях — це шлях жагучих шукань, ведучий до правди й добра. Пьер і Андрій внутрішньо близькі один одному й далекі миру Курагиных і Шерер.

Толстой повний високої наснаги й оптимізму, при зображенні Андрія й Пьера, близьких його серцю, вони «путівники думки й почуття художника, втілення його эстетических і моральних правил. Вони зустрічаються на різних етапах життя: і в пору щасливої любові князя Андрія до Наташе, і під час розриву з нею, і напередодні Бородінської битви. І щораз вони виявляються друг для друга найближчими людьми, хоча йдуть до добра й правди своїм шляхом. Бажаючи вибратися з пекла обридлої йому світського й сімейного життя, Андрій Болконский збирається на війну. Він мріє про славу, подібної наполеонівської, мріє зробити подвиг. «Адже що ж слава? — говорить князь Андрій. — Та ж любов до інших…» Але під час Аустерлицкого бою прагнення до слави приводить його до глибокої духовної кризи. Небо Аустерлица стає для князя Андрія символом високого розуміння життя: «Як же я не бачив раніше цього високого неба? І як я щасливий, що довідався його. нарешті. Так! Все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба». Андрій Болконский зрозумів, що природне життя природи й людини більше значна й важлива, чим війна й слава Наполеона. Подальші події — народження дитини, смерть дружини — змусили князя Андрія дійти висновку, що життя в її простих проявах, життя заради себе, для рідних — єдине, що йому залишається. Але діяльна натура Болконского, звичайно, не могла обмежитися цим. Починаються знову пошуки сенсу життя, і першою віхою на цьому шляху є зустріч із Пьером і бесіда з ним на поромі. Слова Безухова — «Треба жити, треба любити, треба вірити» — указують князеві Андрію шлях на щастя. Зустріч із Наташей Ростовой допомагає йому відчути радість буття, можливість приносити користь людям. Тепер уже князь Андрій намагається знайти зміст і ціль життя в любові, але це щастя виявилося короткочасним

Андрій ішов до розумію питання, що ж таке справжнє життя, поступово, не раз міняючи свій світогляд. Найбільш знаменною віхою в житті Андрія з’явилися події 1812 р. Найвищою метою його життя стає захист батьківщини від ворога. Мрії про особисту славу його вже не хвилюють. Жити, допомагаючи й співчуваючи людям, — от новий ідеал, що пробудився в душі князя Андрія в дні суворих для батьківщини випробувань. Саме в розмові з Пьером напередодні Бородінської битви відчувається єдність помислів князя Андрія й народу, що бореться. Виражаючи своє відношення до подій, він говорить, що його думки співзвучні народним: «И так само думає Тимохін і вся армія». Життя князя Андрія, його шукання сенсу життя завершуються єднанням з народом, що бореться за рідну землю

Спочатку життя Пьера Безухова становили розваги, входи у світло, гульби, пияцтво, за допомогою всього цього він відволікався від хвилюючих його проблем і забувався. Пьера Безухова хвилювали ті ж проблеми, що й князя Андрія. «Для чого жити й що таке я? Що таке життя, що смерть?» — на ці питання болісно шукав відповідь Пьер. Образ Безухова був задуманий Толстим як образ майбутнього декабриста. Спочатку Пьер захищає ідеї французької революції, захоплюється Наполеоном, бажає те «зробити республіку в Росії, те самому бути Наполеоном…» Не знайшовши сенсу життя, Пьер метається, робить помилки, однієї з яких є його одруження на низкою й порочною красунею Элен Курагиной. Пошуки правди й сенсу життя приводять його до масонів. Він жагуче бажає «переродити порочний рід людський».

У Безухові прокинулася чеснота, з’явилося бажання допомогти навколишньої. У навчанні масонів Пьера залучають ідеї «рівності, братерства й любові», тому, насамперед, він вирішує полегшити доля кріпаків. Йому здається, що він знайшов, нарешті, мета й сенс життя: «И тільки тепер, коли я… намагаюся… жити для інших, тільки тепер я зрозумів усе щастя життя». Цей висновок допомагає Пьеру знайти справжній шлях у його подальших шуканнях. Але незабаром наступає розчарування й у масонстві, тому що республіканські ідеї Пьера не розділялися його «братами», і до того ж Пьер бачить, що й серед масонів існують святенництво, лицемірство, кар’єризм. Все це приводить Пьера до розриву з масонами. Так само, як і для князя Андрія, метою життя, ідеалом стає для Пьера любов до Наташе Ростовой, затьмарена узами шлюбу з Элен. Його життя лише з боку здавалася спокійної й безтурботної

Справжнє життя повинна поряд із щасливими митями містити й страждання. Тільки страждаючи, ми можемо зрозуміти щиру ціну тому, що в нас є, дорожити цим. От що зрозуміли улюблені герої Толстого, пройшовши через сумніви — моральні питання не переставали тривожити Безухова. Ця внутрішня робота, що не припиняється, підготувала його духовне відродження в дні Вітчизняної війни 1812. Величезне значення мало для Пьера спілкування з народом і на Бородінському полі, і після битви, і в зайнятий ворогом Москві, і в полоні. «Солдатом бути, просто солдатом!.. Увійти в це загальне життя всією істотою, перейнятися тим, що робить їх такими», — таке бажання опанувало Пьером після Бородінського бою

Князь Андрій загинув від ран, отриманих на війні, пішов у мир іншої й прилучився до божественного. Пьер знайшов щастя в сімейному колі й приналежності до таємного суспільства. Образами князя Андрія й Пьера Безухова Толстої показує, що, якими б різними шляхами не йшли кращі із представників вищого суспільства в пошуках сенсу життя, вони приходять до однакового підсумку: сенс життя — у єднанні з рідним народом, у любові до цього народу

Зустрівши й подружившись із Платоном Каратаевым у полоні, Безухов приходить до переконання: «Людина створена для щастя». Але люди навколо Пьера страждають, і в епілозі Толстої показує Пьера напружено думаючим, як захистити добро й правду, позбавити народ від кріпосництва й самодержавства. Юний Николенька Болконский напружено прислухається до його слів, і ми віримо, що він продовжить справу Андрія й Пьера.