scena rozkurkulyuvannya po romani sholoxova pidnyata cilina sholoxov - Шкільний Всесвіт

У романі «Піднята цілина» М. Шолохов показує колективізацію як великий поворот у житті селянства, що проходив у запеклій класовій боротьбі. Будівництво нового життя в селі намагаються зірвати класові вороги — кулаки, білогвардійці. У неспроможній злості вони готові потопити в крові завоювання радянського народу. Їм протистоїть народ, готовий піти за путиловским робітником, уповноваженим по колективізації, комуністом Семеном Давидовим. Однак ліквідація старого, буржуазного господарського ладу й твердження нового, соціалістичного ладу були сполучені з величезними труднощами. Доводилося боротися не тільки проти куркульства, але й проти власницьких навичок і подань, століттями вихованих вкрестьянстве.

Найбіднішому селянству було ясно, що будівництво нового життя повинне початися з ліквідації куркульства. На зборах Давидов пояснюють біднякам, чому треба поєднуватися в колгосп: «Тільки в колгоспі працюючому селянинові порятунок від бідності. Інакше йому — труба. Кулак — Вампір його засмокче в дошку…» На що Павло Любишкин відповідає: «Чого ти мені говориш про колгосп?! Жили кулакові переріжте, тоді підемо! Віддайте нам його машини, його биків, силу його віддайте, тоді буде наша рівність!» І кероване партією найбідніше селянство початок організацію колгоспу з ліквідації куркульства. Виразні портрети кулаків пояснюють причини народної ненависті до них. От єлейний, богобоязливий старий Лапшинов. Він заздалегідь приховав все коштовне й розкуркулювання зустрів спокійно, але, щоб розжалобити серця тих, що зібралися жінок, став на коліна й лицемірно вимовив: «Прощайте, православні. Прощайте, рідні! Дай боже вам на здоров’я… Користуйтеся моїм кревним. Жив я, чесно трудився… у поті чола добував хліб насущний…» На що Демка Ушаков говорить: «Людей розоряв, відсоток сымал, сам крав, кайся!» Дикою злістю зустрів розкуркулювання Фрол Рваний, садиба якого ломилася від усякого добра

Сцена розкуркулювання Фрола Дамаскова показує, який гострої напруженої була боротьба в селі в роки колективізації. Керував операцією розкуркулювання Андрій Разметнов. Разом зі своєю групою він прийшов до Дамаскову, коли той сидів з родиною за столом. Андрій оголосив присутній родині Дамаскова, що відповідно до постанови зборів бідноти буде конфісковані все його майно й худоба, а також будинок. Дамасков нагадав Разметнову, що він виконав норму по здачі хліба, але Разметнов затверджує, що хліб тут ні при чому, і починає опис майна. Дамасков не розуміє, за що в нього описують майно й виселяють. У нього відмовляють ноги, із працею перевертаючи розпухлою, почорнілою мовою, вона кричить: «Сукины діти! Грабуйте! Ріжте!»

Прийшов з Разметновым Демид Мовчун відсуває преградившего йому дорогу Тимофія, сина Дамаскова, зламує скрині й починає діставати хазяйський одяг, що Андрій ледве встигав описувати. Хазяйська дочка, намагаючись урятувати щось із речей, стала надягати на себе підряд всі спідниці. Потім Андрій зажадав ключі від комори, але Фрол, «чорний, як обвуглений пень», відмовився їх дати. Тоді Димка зламав замок, і стали насипати в міри великовагову пшеницю. З комори неслися жваві голоси, регіт, пахучий хлібний пил

Андрій, повернувшись у будинок, побачив, що господарка з дочкою зібрали в мішок чавуни й посуд, приготувавшись залишити будинок. Присмирнілий Тимофій глянув ненавидяще, відвернувся кокну.

Сцена розкуркулювання, описана в сьомому розділі, залишає гнітюче враження. З одного боку, вона була виправдана складністю історичного моменту: переходу до нової, соціалістичної форми ведення господарства, давала можливість бідноті вирватися з нестатку й голоду, а з іншого боку, несла горе й страждання людям, що потрапили під розкуркулювання. Фрол Дамасков, маленький, кволий старичишка із клиноватой бороденкой і відірваною лівою ніздрею, виявився викинутим на вулицю. Витримати такий удар йому вже не під силу. Ідучи, Андрій бачить, що «Фрол, по — покойницки схрестивши на груди пальці, лежав на крамниці вже в одних панчохах». Син Фрола, Тимофій, викинутий з будинку, позбавлений батьківського майна, перетворюється в бандита й лютого ворога Радянської влади. Дочка й дружина Фролова залишаються без будинку, без майна, відразу втративши все. Ті ж люди, які беруть участь у розкуркулюванні, Демка Ушаков, Аркашка й тітка Василиса теж не можуть не розуміти, що розкуркулювання, зроблене хоч і на законній основі — зла й жорстока справа. Не може не викликати осуду той факт, що Димка Мовчун, навіть не вийшовши із чужого будинку, натягнув новою, підшитою шкірою валянки Фрола. Солодк і смачним здається йому чужий мед, що він нишком їв, «солодко мружачись, причмокивая, роняючи на бороду жовті тянкие краплі».

Відношення до розкуркулювання в комуністів Гремячего Балки різне. Коли в сільраді після розкуркулювання збираються Давидов, Нагульнов і Разметнов, Андрій заявляє, що більше розкуркулювати не піде, що він «з дітлахами не навчений воювати», нагадує, що в Гаева, якого вони розкуркулили, дітей одинадцять чоловік. Давидов виходить із себе, кричить, що їх ніхто не жалував, тому вони теж не повинні нікого жалувати. Потім починає переконувати Андрія, що й родини кулацкие виселяють, «щоб не заважали будувати нове життя». Раптово з Нагульновым трапляється припадок, він кричить, що, якби тисячі бабів, ребятишек і старих потрібно було «у розпил для революції», він би не задумався ні мінути

Шолохов у своєму романі з величезною майстерністю показав, якою ціною йшов народ до соціалізму, які жертви він поніс на шляху до «світлого царства». Не прибігаючи до авторської оцінки що відбуває, він дозволяє читачеві самому поразмышлять над прочитаним і зробити висновки. Більше напівстоліття минуло з тих пор, як була опублікована «Піднята цілина». Але роман Шолохова не старіє і як і раніше хвилює серця мільйонів читачів в усьому світі. Він належить до тих художнім творам, які протягом багатьох лет приносять людям радість пізнання життя, людських доль і характерів