satirichni prijomi v kazci saltykova shhedrina povist pro te yak odin muzhik dvox generaliv prokormiv saltikov shhedrin - Шкільний Всесвіт

(1 варіант)

У підсумковий період своєї творчості М. Е. Салтиков — Щедрін звертається до алегоричної форми казки, де, описуючи життєві ситуації «езоповою мовою», висміює пороки сучасного письменникові суспільства

Сатирична форма стала для М. Е. Салтыкова — Щедріна можливістю вільно говорити про насущні проблеми суспільства. У казці «Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив» використовуються різні сатиричні прийоми: гротеск, іронія, фантастика, алегорія, сарказм — для характеристики зображуваних героїв і опису тої ситуації, у якій виявилися головні персонажі казки: два генерали. Гротескно саме влучення генералів на незаселений острів «по щучому велінню, по моєму бажанню». Фантастичне завірення письменника в тім, що «служили генерали все життя в якійсь реєстратурі, там народилися, виховали й зостарилися, отже, нічого не розуміли». Сатирично зобразив письменник і зовнішній вигляд героїв: «вони в нічних сорочках, а на шиях у них висить по ордені». Салтиков — Щедрін висміює елементарне невміння генералів знайти собі їжу: обоє думали, що «булки в тім самому виді народяться, як їх ранком до кофею подають». Зображуючи поводження героїв, письменник використовує сарказм: «почали повільно підповзати друг до друга й в одна мить ока остервенились. Полетіли жмути, пролунав вереск і охання; генерал, що був учителем каліграфії, відкусив у свого товариша орден і негайно проковтнув». Герої почали втрачати свій людський вигляд, перетворюючись у голодних тварин, і тільки вид справжньої крові протверезив їх.

Сатиричні прийоми не тільки характеризують художні образи, але й виражають відношення автора до зображуваного. З іронією ставиться письменник до мужика, що, злякавшись сильних миру цього, «поліз спершу — наперво на дерево й нарвав генералам по десятку самих спілих яблоков, а собі взяв одне, кисле». Висміює М. Е. Салтиков — Щедрін відношення генералів до життя: «Стали говорити, що от вони тут на всім готовому живуть, а в Петербурзі тим часом пенсії ихние все накопичуються так накопичуються».

Таким чином, використовуючи різні сатиричні прийоми, алегоричну форму «езопової мови», М. Е. Салтиков — Щедрін виражає власне відношення до взаємин між людьми, що володіють владою, і простим народом. Письменником висміюється й непристосованість генералів до життя, і тупе виконання мужиком всіх примх панів

(2 варіант)

Просидевших все життя в реєстратурі генералів можна було й не відправляти на незаселений острів, досить було завести їх у поле або в ліс, залишивши одних, як у казках, можна було й скасувати кріпосне право, як вжизни.

Звичайно, казка — неправда, перебільшує письменник, і не було настільки дурних і непристосованих до життя генералів, але в будь — якій казці є натяк. Натякає автор і на безвільність і залежність мужика, і на безпорадність «генералів», які б умерли від голоду й холоду, якби поруч не виявився мужик. У казці багато умовностей, фантастики: несподіване переміщення на незаселений острів двох генералів, там же дуже до речі виявився й мужик. Багато чого перебільшується, гиперболизируется: повна безпорадність генералів, незнання того, як зорієнтуватися щодо частин світла й т.д. Використовує автор казки й гротеск: величезні розміри мужика, з’їдений орден, суп, зварений у долонях, сплетена мотузочка, що не дає мужикові втекти

Самі казкові елементи, використовувані автором, — уже сатира на суспільство того часу. Незаселений острів — реальне життя, який генерали не знають. Мужик, що виконує всі бажання, — скатертина — самобранка й килим — літак в одній особі. Салтиков — Щедрін знущається з генералів, які народилися й зостарилися в реєстратурі, над реєстратурою як суспільною установою, що «скасували через непотрібність» і над мужиком, що сам собі мотузочку сплів, сам і щасливий, що «його, тунеядца, дарували й мужицькою працею не гнушалися!». И генерали, і мужик з Піддячою, але які різні вони в Питере й на острові: на незаселеному острові мужик необхідний, значимість його величезна, а в Питере «висить людина зовні будинку, у ящику на мотузці, і стіну фарбою маже, або по даху, немов муха, ходить», маленький, непомітний. Генерали ж на острові неспроможні, як діти, а в Питере всемогутні (на рівні реєстратури).

Салтиков — Щедрін від душі посміявся над усіма, над тими, кого він називав «дітьми неабиякого віку», тому що дорослим іноді заново потрібно пояснювати, що таке добре й що таке погано, де границя між добром і злом