Григір Михайлович Тютюнник у своїй творчості досить часто звертається до зображення дітей в воєнні часи. Саме події з дитячого життя й стали основою для повісті «Климко».

Маленький хлопчик Климко, залишившись без батьків, живе з дядьком, що працює машиністом. Оскільки його часто не буває вдома, хлопчик змушений вести домашнє господарство. Климко прибирає в хаті, смачно готує їжу, до того ж встигає навчатись у школі: «Це була найбільша радість Климкова — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самомузаходитись поратися: винести миску з водою, витерти підлогу,… насипати йому юшки, якої сам і наварив…»

Але після смерті дядька він залишився один. Маленький хлопчик змушений сам дбати про себе, намагатися якось вижити, втриматись. І він пішов шукати чогось, може, свого маленького щастя, адже у Климка нікого не залишилось. Від постійного недоїдання хлопчик ледве тримається на ногах: «Климко підвівся — ноги одразу загули і налилися гарячим, похитнувся, але не впав,… а, тримаючись обома руками за куренів дашок, виступив надвір».

Навкруги лютує війна, вона забирає з собою найдорогоцінніше, що є в людини — її життя. Тютюнник зображує війну в жахливих, чорних барвах, адже вона охопила не лише військових — вона відбирає життя у мирного населення, більш того — у невинних дітей. Саме так вона відняла життя маленького Климка: «Від переїзду вдарила довга автоматна черга. Климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче,… що в очах йому попливли червоногарячі плями».

У повісті «Климко» Григір Тютюнник зображує маленького хлопчика Климка. Це узагальнюючий образ дитини під час воєнних дій. Війна забирає життя близьких Климка. Вона зробила його одиноким, нещасним, нікому не потрібним, а потім убила і його.

Письменник палко засуджує війну, оскільки вона руйнує життя людей, їх мрії і сподівання. Вона знищує найдорожче — дітей, майбутнє нації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *