romantizm u poemi lermontova mcyri i pisni pro kupcya kalashnikova lermontov - Шкільний Всесвіт

М. Ю. Лермонтов написав 29 поем, причому деякі з них (наприклад, поема «Демон») мають по кілька редакцій. Уважається, що в кожній з них, незважаючи на їх очевидне зовнішнє розходження, можна виявити ознаки романтизму — літературного напрямку, принципів якого Лермонтов дотримувався протягом усього свої творчі шляхи

Візьмемо, приміром, два найбільше не схожих один на одного добутку — «Мцыри» і «Пісня про… купця Калашникова».

На перший погляд, «Пісня…» — добуток історичне або, скоріше, що синтезує в собі історичного й фольклорного початку. Але Лермонтов, як відомо, — щирий поет — романтик, і тому в якому б те не було його добутку не могли не відбитися хоча б деякі риси цього напрямку. Взяти, наприклад, сам сюжет цієї поеми: він, як і годиться романтичному добутку, мелодраматичен — горда людина з більшим почуттям власного достоїнства гине, відстоюючи честь своєї дружини й свою власну. Калашников не може допустити того, що усе більше розпускаються досить брудні слухи про зв’язок Кирибеевича з його дружиною. Порушене його добре ім’я, і двобій із кривдником стає неминучим

Характери в поемі досить гиперболизированы, так, як це, відповідно до сформованої традиції, і повинне бути в романтичних героїв. Вони чітко розмежовуються на «гарних» і «поганих»; якщо негативний герой — так вуж негідник, якщо позитивний — у ньому є присутнім повний набір усіляких людських достоїнств

Якщо в «Пісні…» опис кола романтичних принципів, ситуацій, у принципі, можна на цьому завершити, то «Мцыри» — вічний еталон романтизму. Тут є присутнім весь спектр романтичних тим, образів, ситуацій, властивих романтикам взагалі, а також і конкретно лермонтовские поняття, що утворять своєрідне коло безвихідності

Томління у відсутності волі, втеча з неволі, скороминущий захват щастям, неможливість тривалого щастя, трагічний кінець — у вигляді такого ланцюжка можна зобразити типовий романтичний сюжет. Центр поеми — традиційний романтичний конфлікт, розбіжність героя самого із собою, розбіжність душі героя із суспільством, ідеалів з дійсністю, життя з вічністю. Це заколот душі проти рабства. Тут дуже пізнавана тематика класичних романтичних добутків, як вітчизняних, так і європейських авторів

До речі, варто помітити, що в «Пісні…» мотив протиборства також очевидний: ми теж бачимо боротьбу умовного добра зі злом. Калашников, безсумнівно, є уособленням добра, він герой позитивний, його боротьба не засуджується, він безумовно прав, відстоюючи людські ідеали й своє право на справедливість. За свої погляди він готовий боротися, і ніщо не може його зупинити — ні погроза смерті, ні навіть немилість самого государя

В «Мцыри» же цей конфлікт представлений найбільше яскраво: тут добро — це ідеали юнака, те, про що він мріє для себе; зло ж — та сила, обставини, що заважають ім. Герой цілком віддався своєї божевільної пристрасті — спразі волі, навіть не розуміючи чітко, що ж у його розумінні воля. Він виходить від противного: воля — це все, що перебуває за межами монастиря (до речі, для Лермонтова майже завжди монастир — символ в’язниці). Автор настільки зосереджує увагу на внутрішньому світі Мцыри, на його переживаннях, що не вважає потрібним навіть дати йому ім’я, у нього є тільки екзотичне визначення його сутності, позначене в заголовку (адже Мцыри — це «неслужбовець чернець», «послушник» по — грузинському).

Композиція поеми також говорить про її напрямок: оскільки романтики вважали основним предметом зображення людську душу, те й форма сповіді — самий зручний спосіб для розкриття її дрібних деталей

Таким чином, ясно, що в будь — якому творі Лермонтова, нехай навіть спочатку й гаданому не має відносини до романтизму, певні мотиви цього напрямку присутні, через романтичний склад натури самого поета