rol metafori u virshi oleksandra pushkina v yazen pushkin a z - Шкільний Всесвіт

Щоб зрозуміти глибокий, таємний зміст вірша «В’язень», корисно знати обставини його написання молодим поетом. На початку травня 1820 р. А. С. Пушкін був змушений покинути столицю й відправитися в південне посилання

Три тижні Пушкін провів у сімействі генерала Раєвського, свого знайомого. Привітна атмосфера будинку Раєвських, де талант молодого поета почитали, і чарівна природа Південного Криму робили посилання Пушкіна воістину щасливими днями. Але час летів швидко, незабаром довелося залишити Раєвських і відправитися до місць своєї постійної служби — Вкишинев.

Приїхавши в зазначене місце, поет був вражений разючою зміною. Замість квітучих кримських берегів і блакитного моря його зустріли оголеним, випаленим сонцем нескінченні степи. Відразу позначилася відсутність друзів, гучних бесід і споровши з ними. Не було й того постійного веселого гамору, що з ранку до ночі наповнював будинок Раєвських. Були тільки канцелярія, нудна, одноманітна робота й відчуття повної залежності від начальства. Відчуття несвободи, туги й самітності не давало поетові спокою. Він почував себе бранцем. У цей час і було написано Пушкіним вірш «В’язень».

За формою своєї вірш нагадує фольклорний добуток, напевно, тому воно згодом стало виконуватися як пісня

Вірш це дуже метафорично. Як відомо, метафора — це такий художній засіб, що являє собою непряме, образне порівняння. Метафора може бути одиночної, але може й розвиватися в тексті, образуя цілі ланцюжки образних порівнянь, охоплювати, як би пронизувати весь текст. Це розгорнута, складна метафора, цільний художній образ

Така метафора у вірші «В’язень». Воно будується на уподібненні ліричного героя, що сидить за ґратами «у темниці сирий», вигодуваному в неволі орлові. Завдяки цьому уподібненню ми розуміємо, наскільки далекий ліричному героєві мир, у якому він перебуває. Для людини, що володіє вільною душею, мир з його оковами, законами, будь те справжні тюремні ґрати або рамки запропонованих правил світла й гуртожитки, настільки ж неприродні, як неволя для гордого птаха

Ідея вірша «В’язень» — заклик до волі. Це ми розуміємо відразу, тільки прочитавши його. Заклик до волі — у лементі орла, що клює під вікном в’язня криваву їжу. Поет наділяє орла здатністю до людських думок, більше того — здатністю до людських почуттів, здатністю побачити в людині товариша на нещастя. «Давай полетимо!» — призиває волелюбний птах в’язня

«Ми вільні птахи; пора, брат, пора!» — у цих словах думки поета про те, що по природі своєї людин, як і птах, повинен бути вільним. Почуття безвихідності, передане в другій строфі, переміняється яскравим, голосним закликом, у якому зливаються голоси людини й птаха:

Ми вільні птахи; пора, брат, пора!

Туди, де за хмарою біліє гора,

Туди, де синіють морські краї,

Туди, де гуляємо лише вітер… так я!..

Необхідно сказати ще й про особливе розуміння Пушкіним природи. Поет, що незвичайно чуйно сприймав красу природи, неминуче попадав під її чарівність. Безпосереднє милування природою набуває метафоричного сенсу, у ній відкривається поетові ідеал краси, природності, у ній звучить родинний йому акомпанемент

Тому в «В’язні» саме від природи виходить ініціатива, заклик до звільнення. Герой вірша невиразно уявляє собі місце бажаної волі: це що?те високе («де за хмарою біліє гора»), далеке («де синіють морські краї») і майже нематеріальне («де гуляємо лише вітер… так я!..») Головне — позбутися від принизливого положення в’язня, адже воля — це природний стан усякої живої істоти, а неволя противна природі

У вірші жодного разу не вживається саме слово «воля», воно виникає у свідомості читача саме завдяки порівнянню, ототожненню ліричного героя з орлом — споконвічним символом волі, незалежності