rol kompozicii romanu geroj nashogo chasu u rozkritti xarakteru pechorina lermontov - Шкільний Всесвіт

Не відомо, що б міг створити найбільший російський поет М. Ю. Лермонтов, якби прожив хоч трошечки більше, ніж відвела йому доля. Адже у двадцять п’ять років він зумів не тільки створити образ героя у свій час, опираючись на життєві враження, але й зробив при цьому глибокий аналіз всій росіянці дійсності

Так з’явився у світовій Літературі образ Печорина — передової людини тридцятих років дев’ятнадцятого століття

Цей образ виник не на порожнім місці. Йому передувала безліч ліричних добутків поета, серед яких і ранні юнацькі добутки, які стали ґрунтом роботи над образом

Герой Лермонтова індивідуальний і неповторний. Це людина великого розуму й надзвичайної сили волі. Але при всій індивідуальності характеру Печорин узагальнює типові риси людей його часу

Автор критично ставиться до свого героя. Це простежується в щоденнику Печорина, де він не приховує протиріччя свого характеру

Хоча Печорин і не ідеальний герой, однак, знайомлячись із ним на сторінках добутку, проймаєшся повагою й симпатією до нього. Що залучає в образі Печорина мене? Очевидно, розум і мужність. Хоча приходиш до розуміння цього не відразу, а лише в міру знайомства з добутком. Роман побудований таким чином, що й сам Печорин, і його життя можна розглядати начебто із трьох крапок зору

Адже повість «Белла» є своєрідною розповіддю Максима Максимовича про те, як Печорин викрав Беллу. Ця повість вийшла незадовго до висилки Лермонтова на Кавказ у журналі «Сучасник», де до заміток подорожнього офіцера й був включений розповідь Максима Максимовича. Повість «Белла» перегукується з пушкінським «Кавказьким бранцем

У повісті «Максим Максимович» пересказчик перетворюється в діючу особу. Розповідь триває від імені автора роману. Саме тут, єдиний раз за всю книгу, автор зустрічається віч — на — віч із Печориным. Зустріч автора з героєм була необхідної для реалістичного зображення героя. Повість «Максим Максимович» є своєрідною підготовкою для сприйняття другої частини роману. Адже з вуст автора ми довідаємося про смерть Печорина, після чого автором обґрунтовує право на публікацію «Журналу Печорина».

У трьох повістях «Журналу Печорина» з’являється третій пересказчик — сам Печорин, що з’являється перед читачами розумною й проникливою людиною, що вміє правдиво й відверто визначити й свій внутрішній стан, і стан всіх людей, він яким навколишнього

Сила й слабість характеру Печорина — у здатності до самоаналізу. У цьому ж полягає й причина його скептицизму й розчарувань

Незважаючи на всю єдність «Журналу Печорина», повести, які ввійшли в нього, дуже відрізняються. «Тамань» можна розглядати як продовження традицій романтичных розбійницьких повістей. «Князівна Мэри» виявляє собою роман із сучасного життя й перегукується з пушкінським «Євгенієм Онєгіним». А «Фаталіст» продовжує тему гравців. Отже, композиція роману М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу» не тільки по — новому розкриває образ головного героя, але й надає добутку небувалої художньої досконалості