robit lyudyam dobro tvoru po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

Доброта, любов до миру, до оточуючих людей, прихильність, — ці якості людської душі вважалися найвищою цінністю за всіх часів. І навіть в епоху сучасності, коли у світі, здавалося б, що переважають і всюдисущі такі якості, як агресія, ворожість, заздрість і жадібність, добро, все — таки має місце бути, а це зігріває душі й свідомість тих людей, чиї серця відкриті щирим моральним цінностям, не дивлячись на часи й вдачі; прагнучих до кращого й не приемлющих для себе нічого, крім честі, достоїнства й шляхетності

Не зрячи адже в стародавності існувало твердження, що до кожного кроку, до кожного вчинку людини приставлене дзеркало, що відбиває злість злістю, а добро возвращающее добром

Звичайно, не можна розуміти даний постулат у буквальному значенні, сподіваючись, що кожний гарний учинок негайно повинен повернутися. У дійсності очікування добра, як відповідна дія на добро — це не егоїстичне прагнення, добро не можна сприймати як угоду із чимсь найвищим, не можна прагнути зробити высокоморальный учинок лише в надії на щедру нагороду за це.

Щоб доброта оселилася в оточенні людини, щоб життя його зігрівалася щиросердечною теплотою й добрим стосунком оточуючих людей, потрібно навчитися творити добро безкорисливо, без усякої надії на подяку, прийнявши, таким чином, свою власну модель поводження, ходу думок і почуттів. Допомогти прагнучої допомоги, вислухати й зрозуміти іншу людину, дати мудру пораду — от щире призначення кожної людини, що живе в соціальному світі, у людському суспільстві

Насправді для того, щоб людські діяння носили позитивний характер, були спрямовані на созидательность, на допомогу нужденних у цьому людей, треба навіть мислити в потрібнім руслі — лише про гарний, намагатися обгороджувати свій розум від помислів про жадібність і злостивість, і тоді звичка доброти до навколишнього світу стане щирою натурою, другим «я». Лише в цьому випадку життя людини можна буде назвати духовної й істинно моральної.