23 - Шкільний Всесвіт

3 Проблему дефініцій, ідеологічних кліше та термінологічного ряду енцикло­педичних і словникових біографічних видань загалом в Інституті біографічних досліджень НБУВ плідно досліджує С. М. Ляшко [5].

12

Переліки осіб, яких узагалі було заборонено згадувати у друко­ваних виданнях.

Для біографічної справи внутрішньо конфліктних сус­пільств характерною є паралельна розбудова різнорідних за своїми світоглядними, ціннісними засадами ретроспективних меморіалів. У них є місце і офіціозним, і, якщо буде коректним так сказати, «протестним» за складом персоналій системам. Особливо яскраво це виявилося у російській і радянській біог-рафіці, твори якої й досі зазвичай переважають у бібліотеках і на книжковому ринку сучасної України. У даному разі тради­ційно, хоча й дуже химерно, переплелися та поєдналися між собою офіційно-державницький у своїй основі напрямок, ске­рований на утвердження та пропаганду ідей «величия России» (у варіантах «великого Московського царства», «неділимої Російської імперії», «братерського СРСР», зрештою – «Росії крізь тисячоліття»), її всеслов’янського та всесвітнього полі­тичного та культурного значення (численні книжкові серії, словниково-довідкові видання, присвячені царям і царедвор­цям, воєначальникам, сановникам, родовитій аристократії, а стосовно радянського часу – державним і партійним лідерам та функціонерам, зокрема й найбільш «неудобозабываемым», як колись влучно сказав Т. Г. Шевченко про генерал-губерна­тора Бібікова), та цілком протилежні йому за своїми ідейними і культурними засадами ліберально-демократичне та народни­цьке спрямування, породжені духовним спротивом російської інтелігенції віковому пригніченню. Герой останніх – талано­витий представник народу, інтелігент, діяч культури, митець, духовно незалежний від держави громадянин, у багатьох випа­дках – жертва тоталітарної системи. Найбільш повно це вия­вилося у протестному за своїми ідейними витоками культі ве­ликих російських поетів: від Олександра Пушкіна до Володи­мира Маяковського, з особливим притиском на трагізм їхньої долі у протистоянні тоталітарній владі. Культурний і інтелек­туальний рівень цієї частини російської біографічної літерату­ри на загал є незрівнянно вищим, хоча і в першій групі (яку ми умовно називаємо «офіціозною») трапляються ґрунтовні ана­літичні праці, спрямовані на певне нове прочитання історично­го минулого, переоцінку цінностей.

Задля розкриття мети нашого дослідження важливо відзна­чити, що нині численні біографічні праці та спогади про Сергія Єсеніна, Анну Ахматову, Марину Цветаєву, Осипа Мандельш-

13

Тама, Бориса Пастернака опинилися на одних книжкових по­лицях із грубезними томами про Миколу ІІ, Сталіна, Берію, кривавими одкровеннями Судоплатова. Саме це є чи не най­більш наочним відображенням різнорідності світоглядних за­сад сучасної російської біографіки, і, водночас, – її цілісності. Можемо, звичайно, припустити, що читацька аудиторія росій­ських біографічних видань різного спрямування дуже різнить­ся за своїми культурними та соціально-політичними орієнтаці­ями, освітніми, віковими, професійними параметрами. Це було б цілком нормальним явищем. Утім, авторові не вдалося поки що знайти соціологічні дані щодо цього ні по Росії, ні по Украї­ні, де російська книжкова біографіка та її електронні аналоги набули значного поширення. Натомість, для України, особливо її східних та південних регіонів, а також Києва, соціологічні опитування читацької аудиторії російської біографіки, безпе­речно, були б дуже корисними, особливо при одночасному ком­плексному (і порівняльному) дослідженні аудиторії української та російської біографіки на загал. Вони могли б дати чимало суспільно важливої інформації про глибинні духовні процеси, що відбуваються в різних верствах українського соціуму.

Повертаючись до теми сучасної російської біографіки, слід зазначити, що, не зважаючи на певну тенденційність окремих видань і видавничих напрямів, вона відповідає поставленим перед нею суспільством і російською державою завданням, відіграє значну та, здебільшого, позитивну роль у формуванні патріотичної національної свідомості російських громадян, розвиткові сучасної гуманітарної культури російського суспі­льства, особливо, якщо згадати про відносну дешевизну та ши­року доступність книжки читачеві, великі тиражі та наявність багатьох, прекрасно щодо поліграфії оформлених книжкових серій, а також розвиненість електронних мережевих бібліотек.

Водночас, безперечно важливим позитивним явищем є спроби наших російських колег осмислити та показати крізь призму біографіки все реальне та трагічне різноманіття російсь­кої історії як цілісність. Зокрема, дуже чітко даний підхід про­стежується на сторінках сучасних енциклопедій і біографічних словників, біографічних альманахів. За радянських часів подіб­не було не можливим, навіть коли врахувати, що російських дослідників і видавців цензурно-ідеологічні перепони торкалися значно меншою мірою, ніж українських. Найбільш поверховий огляд новітніх російських видань створює враження, що сучасна

14

Російська біографіка, зокрема й словниково-довідкова, значно органічніше охоплює та синтезує весь діапазон проблем і явищ російської (і радянської) історії, беручи до уваги різні політичні, ідейні табори, «білих» і «червоних», ніж українська – наш на­ціональний. Йдеться, насамперед, про непримиренне протисто­яння поглядів на політичне минуле України по лініях Схід – Захід, комуністи – національно-патріотичні сили. Окремо слід відзначити, що російська книжкова та словниково-довідникова біографіка традиційно охоплює і весь діапазон світової історії та культури, стаючи важливим елементом їхнього освоєння, зок­рема й для українців (поки немає тому ради), оскільки ми як нація лише починаємо самостійне в інтелектуальному плані опанування досягнень світової цивілізації.