recenziya na rozpovid volodimira solouxina mesnik solouxin volodimir - Шкільний Всесвіт

Володимир Олексійович Солоухин сучасний письменник, автор багатьох чудових добутків про природу й мистецтво. У ряді його розповідей добре представлений мир дитинства, показане формування особистості сучасної людини. Назва розповіді «Месник» залучає своєю загадковістю. Перша думка, що виникає в читача, швидше за все, про те, що в сюжеті схована якась інтрига, обман і помста за цей обман. Можна припустити, що далі почнеться детективна історія. Читач фантазує, представляючи розв’язку сюжету, бачить себе на місці месника, що творить добро й одночасно караючого зло. Але що ми бачимо: історія не про невловимих месників, сюжет простіше, але розповідь читається з не меншим інтересом

Головні герої — школярі, учні однієї школи, одного класу. Один з них Витька Агафонов, інший, судячи з оповідання від першої особи, — автор. Ця розповідь — спогад дитинства з наступним переосмисленням. В основі новели лежить конфлікт — інтрига. Працюючи на пришкільній ділянці, учні «веселилися», насаживая грудки землі на гнучкі прути й кидаючи зліплені кульки в повітря. Одна грудка, кинута Витькой, можливо ненавмисно, а може, я спеціально, попадає оповідачеві в спину. Із цього моменту починається внутрішній конфлікт. Героєм опановує образа, злість, а потім у його свідомість закрадається думка омести.

На щастя, діти можуть вчасно зупинити себе. Вони бояться відповідати за свої вчинки перед дорослими. Почасти тому намір оповідача не здійснюється. Можливо, героєві було важко вдарити по спині людини, що довіряв йому. Тим більше вдарити по спині було б не по — мужски. Потерпілий відмовляється від відплати, він зумів простити кривдника й тим самим полегшив собі життя. «Мені робиться легко від приємного рішення не бити Витьку. І ми заходимо в село як кращі дружки — приятелі».

У цей час багато конфліктів, що виникають між дорослими людьми, мають трагічний фінал. Дорослої людини, що мріє помститися, навряд чи що може зупинити. Він піде на все. Новела — художньо розказана життєва історія. Мова проста, немає ніяких двозначних фраз і виражень. Автор розвиває сюжет по зростаючій лінії. Опис обстановки, місця дії сюжету переміняється розвитком конфлікту: міркуванням про помсту й розуміння того, що мстити не обов’язково. Адже мстити може кожний, але простити — тільки духовно сильний і шляхетний людина

Щось загальне є в цієї новели з «Злочином і покаранням» Достоєвського. Розкольників скривджений і зол, але, на відміну від дитини, він присуджує до смерті бабу й виконує свій вирок. Такий фінал суперечить моїм моральним підвалинам, адже життя дало нам Бог, і тільки він вправі відібрати її в нас. На мій погляд, «Месник» наслідує відспіваних бандитів, що заманюють свою, жертву в ліс, туди, де їх ніхто не побачить. Що це? Боягузтво? Або, навпаки, сміливість?

Кожний судить по — своєму. Але я переконана в одному: для людини важче простити кривдника, чим покарати його.