prorok analiz virsha mixajla lermontova lermontov m yu - Шкільний Всесвіт

Починаючи з 1836 р. тема поезії одержує у творчості Лермонтова нове звучання. Він створює цілий цикл віршів, у яких висловлює своє поетичне кредо, свою розгорнуту ідейно?художню програму. Це «Кинджал» (1838 р.), «Поет» (1838 р.), «Не вір собі» (1839 р.), «Журналіст, Читач і Письменник» (1840 р.) і, нарешті, «Пророк» – одне з останніх і найбільш значних віршів Лермонтова, що завершує в його творчості тему поета. Метафоричне зображення поета?громадянина в образі пророка характерно для декабристської поезії. Та ж метафора розгортається в однойменному вірші А. С. Пушкіна, полемічною відповіддю на яке у відомій мері з’явився вірш Лермонтова

У вірші «Пророк» свій розвиток «пушкінської» теми Лермонтов підкреслено починає саме з того моменту, на якому зупинився його попередник: «З тих пор, як вічний судія Мені дав всеведенье пророка…». И от показує Лермонтов долю того, хто, почувши «гласу бога», з’явився в мир «дієсловом палити серця людей»: «У мене всі ближні мої Кидали скажено камені».

У вірші «Пророк» звучить протест проти нерозуміння поета суспільством. Лермонтов розповідає про те, яка виявилася доля поета?пророка: його викривальні мови й високі заклики зустріли вороже відношення з боку людей, погрязших в «злості й пороці». Спрага волі і її незбагненність — важлива тема лірики Лермонтова

«Пророк» — остання крапля в чаші його страждань. Якщо пушкінське останні вірш «Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…» спрямовано в майбутнє, те лермонтовский «Пророк» повний розпачі, у ньому немає надії на визнання нащадків, немає впевненості в тім, що роки праці не пропали даром. Осміяний, зневажуваний пророк — от лермонтовское продовження й спростування рядків Пушкіна:

Повстань, пророк, і виждь, і внемли,

Здійснися волею моєї,

И, обходячи моря й землі,

Дієсловом пали серця людей

Лермонтовскому «Пророкові» внемлет лише мирних, незнаюча людських пророків природа («И зірки слухають мене, Променями радісно граючи»), «гучний град» же зустрічає його глузуваннями «самолюбної» вульгарності, нездатної зрозуміти високе аскетичне інакомислення

У відповідності з усім духом творчості Лермонтова тема «Пророка» розкривається як трагічна. Вона досить багатогранна: це й образ суспільства ворожого «любові й правді», і образ страждаючої в такому суспільстві вільної творчої особистості, і мотив трагичной роз’єднаності інтелігенції й народу, їх взаємного нерозуміння

Бєлінський відносив «Пророка» до кращих створень Лермонтова: «Яка глибина думки, яка страшна енергія вираження! Таких віршів довго, довго не дочекатися Росії!…»