problematika rozpovidej antona chexova chexov anton - Шкільний Всесвіт

Розповіді А. П. Чехова прості, короткі, але за цією видимою простотою при кожному наступному прочитанні ми знаходимо щось нове, більше глибокий зміст, звертаємо увагу на складну художню побудову

Розповіді гранично лаконічні й вимагають, відповідно, певних художніх прийомів, таких як стислість оповідання, коли багато чого виявляється сказаним «за дужками добутку», пресуппозиция, коли читач розуміє багато чого й без пояснення автора. Таким чином, Чехов треба своєму твердженню: «Стислість — сестра таланта». При цьому письменникові вдається вмістити дуже багато чого в невеликі по обсязі добутках

В основному, у розповідях можна виділити два головних пункти: наявність соціальних типажів (тобто зображення в особі окремої людини якої — небудь якості) і різноманіття людських натур взагалі. Часто предметом розповіді стає доля персонажа або переломний момент у житті, коли людина робить нерозважно, а, виходить, найбільше щиро. Тобто Чехов не опускався до конкретної вказівки на соціальне явище, уважаючи свого читача інтелектуальною людиною. Якщо предметом зображення повинен був стати загальнолюдський недолік — автор показував окремої людини; якщо порок зустрічалася нечасто й заслуговував на особливу увагу — доля людини простежувалася цілком (наприклад, розповідь «Ионыч»). І дуже мало є присутнім у розповідях авторської суб’єктивності, він надає читачеві можливість самостійно подумати над типажами й насущними проблемами

У розповіді «Хамелеон» ми бачимо якусь ситуацію, з якої можна зробити більші висновки. Він, безумовно, дуже смішний, але за цим сміхом, як звичайно й буває в Чехова, проглядывается трагізм ситуації, і стає смутно. Ім’я головного героя стало загальним, з’явилося навіть поняття «хамелеонства» — готовності на догоду чинам моментально міняти свою думку або рішення. Чиношанування присутнє й в іншій розповіді Чехова — «Смерть чиновника». Хоча Черв’яків і не міняє своєї думки залежно від обставин, але його ріднить із героєм «Хамелеона» те, що в них є присутнім шаблонність мислення, стереотип поводження, так нешановні автором. Кожне їхнє рішення відштовхується від принципу соціальної ієрархії

У Чехова, у цілому, авторська позиція чітко не виражена, і в такий спосіб проблематика по суті теж не видна чітко. Але справедливість чеховської ідеї доводиться самою логікою життя, і, отже, можна вважати однієї з головних ідей — безперервність плину життя й неможливість йому протистояти

чиМоже людина вирватися із середовища? Хто сильніше: людина або середовище? На ці питання Чехов відповідає так: так, людина здатна перемогти середовище, але при наявності в нього вищих щиросердечних якостей. Зображувані ж їм герої самі хочуть залишатися у своєму середовищі, втягуючись у неї усе більше й більше.

Основними якостями персонажів його розповідей є, по — перше, відсутність внутрішнього стрижня, втрата напрямку дії. Так, Душечка не знає, навіщо вона живе, навіщо думає, і, не бачачи перед собою приклада для наслідування, об’єкта, на який можна направити свої сили, вона виявляється безпомічної й марної

По — друге (і це є головною метою Чехова), автор завдає нищівного удару по вульгарності, у самому широкому змісті цього поняття. Для нього вульгарність — це перетворення людей у подоби людини. Тонко почуваючи свій час, розуміючи, що панує такий тип людей, Чехов показував, що дух часу позбавляє людей упевненості, прирікаючи на животіння

Однак не можна списувати на дух часу абсолютно всі (хоча, як уже було сказано, із цим варто вважатися). Людина сам може будувати своє життя, і прикладом цьому служить сам автор. Із сутички із середовищем можна вийти переможцем, саме тому Чехов не жалує своїх слабких героїв, оскільки знає, що вони в силах усе змінити