problematika romanu yevgeniya zamyatina mi zamyatin yevgenij - Шкільний Всесвіт

Роман Євгенія Замятіна «Ми» написаний в 1921 році. Час був складне, і тому, напевно, добуток написано в незвичайному жанрі « книги — утопії», модному в цей період. У житті й творчості Е, Замятіна роман «Ми» зіграв важливу роль. Справа в тому, що цей роман не вдалося опублікувати в Росії Він видавався й чеською мовою, і на англійському. Тільки в 1988 році російські читачі одержали можливість прочитати роман Замятіна. Над цим романом він працював у роки Громадянської війни

За назвою роману «Ми» автор розумів колективізм більшовиків у Росії, при якому цінність окремої особистості знижувалася до мінімуму. Видимо, від страху за долю батьківщини Замятін переніс у своєму романі Росію на тисячу років уперед. Провідною темою цього роману є драматична доля особистості в умовах тоталітарного суспільного устрою, Роман «Ми» написаний у формі щоденникових записів одного інженера під номером Д — 503. У романі Замятіну вдалося чітко підняти найважливіші проблеми людського життя

Основна проблема — пошук людиною щастя. Саме ці пошуки щастя й приводять людство до тої форми існування, що зображена в романі. Але й така форма загального щастя виявляється недосконалої, тому що щастя це вирощено інкубаторним шляхом, всупереч законам органічного розвитку. Мир, задуманий автором, здавалося, повинен бути зробленим і абсолютно влаштовувати всіх людей, які в ньому живуть. Але це мир технократії, де людина — винтик величезного механізму. Все життя людини в цьому світі підлеглі математичним законам і розкладам по годинниках. Людина цього миру — абсолютно знеособлена субстанція. Люди тут не мають навіть власних, імен (Д — 503, I — 330, 0 — 90, R — 13). Здавалося б, це життя їх улаштовує, вони звикли до неї, до її порядків. Автор дає, на мій погляд, яскраве подання про це життя: усе зі скла, і ніхто нічого не приховує друг від друга, немає нічого живого й природного. Зате за стіною Єдиної Держави на повну силу цвіте життя. Там живуть навіть здичавілі люди, які не захотіли насильного щастя. Другою проблемою роману «Ми» є проблема влади. Замятін дуже цікаво написав главу про День Одноголосності, про вибір Благодійника. Саме цікаве те, що люди навіть і не помышляют про те, щоб вибрати когось іншого на посаду Благодійника, крім самого Благодійника

Їм здається смішним те, що в древніх людей результати виборів не були відомі заздалегідь. Для них Благодійник — це Бог, що зійшов на землю. Благодійник — єдина істота, якій дозволено думати. Для нього поняття любові й жорстокості невіддільні. Він суворий, несправедливий і користується необмеженою довірою жителів Єдиної Держави. Кульмінацією роману є розмова головного героя Д — 503 із Благодійником, що повідомив його формулу щастя: «Щира алгебраїчна любов до людини — неодмінно нелюдська, і неодмінна ознака істини — її жорстокість».

Щоб остаточно дозволити поставлене завдання, автор уводить у сюжет роману революційну ситуацію. Перебуває частина робітників, що не хоче миритися зі своїм рабським положенням. Ці люди в таких «машинних» не перетворилися у винтики, не втратили людський вигляд і готові боротися із Благодійником, щоб звільнити людей від влади технократії. Вони вирішують захопити космічний корабель, використовуючи можливості Д — 503, будівельника «Інтеграла». Із цією метою I — 330 спокушає його, Д — 503 закохується й, довідавшись про їхні плани, спочатку лякається, а потім погоджується допомогти ім. Після відвідування Древнього Будинку й спілкування з живою природою в героя з’являється душа, що рівняється з важким захворюванням. У результаті вибухає Зелена Стіна, і звідти «усе ринулося й захлиснуло наш очищений від нижчого миру місто».

У розв’язці роману гине улюблена жінка головного героя в Газовому Дзвоні, а він після операції по видаленню фантазії знаходить втрачену рівновагу й щастя. Роман «Ми» мені здався цікавим і чита_ легко. Письменник вклав у нього основні проблеми, що хвилювали його.

Автор пророчив поетапний розвиток тоталітаризму у світі. «Ми» — роман — попередження про страшні наслідки відмови від власного «я», навіть в ім’я самих прекрасних теорій. Замятін показав, як трагично й губительно може повернутися життя людей у такій тоталітарній державі