problematika p yes volodimira mayakovskogo klop i laznya mayakovskij volodimir - Шкільний Всесвіт

Проблема міщанства й бюрократизму, що займали В. В. Маяковського протягом усього його творчості, становлять і основу конфліктів його драматургії, по суті обоє добутку — сатиричні комедії, у яких автор висміює суспільні пороки того часу, і в тої, і в іншій п’єсі за задумом автора сьогодення перевіряється майбутнім

Як же Маяковський втілює в добутках свою ідею?

У п’єсі «Лазня», на відміну від «Клопа», дії розвертаються тільки в сьогоденні, тобто відкрито в ній є присутнім тільки один часовий шар. Винахідник Диваків створює машину часу, але не може домогтися прийому в Победоносикова. Окремо варто розглянути третя дія. Тут автор застосовує прийом «п’єса в п’єсі»: герої оцінюють самі себе, обговорюючи постановку, де вони ж є головними особами. Победоносиков, звичайно ж, не довідається себе в дзеркалі сатири. З наступної дії починається своєрідна друга частина п’єси. Якщо в «Клопі» герой попадає в майбутнє, то в цій комедії навпаки — посланниця з майбутнього, фосфорична жінка, прилітає в сьогодення й погоджується взяти із собою всіх бажаючих. При цьому вона попереджає, що час саме зріже баласт. Кульмінація п’єси (як і в «Клопі») — наприкінці: після пихатих прощальних монологів усе залишаються на місці. Завершується добуток питанням, зверненим до всім відразу — у тому числі й глядачеві: «Що ви цим хотіли сказати, — що я й начебто не потрібні для комунізму?!?».

Сюжет п’єси «Клоп», як можна помітити, ідейно дуже схожий із сюжетом «Лазні». «Колишній робітник, що був партієць» Присыпкин (він же — Пьер Скрипкін) кидає свою дівчину, залишає друзів і хоче женитися на дочці непмана, багатій перукарці. Кинута дівчина намагається покінчити із собою; весілля закінчується пожежею й загибеллю всіх гостей. Цей сюжет, як видно, символізує відсутність майбутнього для міщанства

Особливістю композиції даної п’єси є те, що в неї є й другий сюжет. Він пов’язаний з першим завдяки героям, але в тимчасовому відношенні — друга дія відбувається в майбутньому. Експеримент по разморозке Присыпкина, оказавшегося під час пожежі в льосі й тому вижив, приніс чимало проблем у майбутньому. Саме тут, в останній частині, присвяченої майбутньому, перебуває кульмінація сатири — Присыпкина («обывателиус вульгарис») порівнюють із клопом («клопус нормалис»), що вижив після заморозки

Дуже яскрав і колоритними вийшли в Маяковського й образи героїв. Основним прийомом створення образів у нього була соціальна типізація, тобто позначення в кожному конкретного соціального типу; уже в списках діючих осіб «Лазні» автор як би «розвішує ярлики»: Диваків — винахідник, Моментальников — репортер, Ундертон — друкарка, Понт Кич — іноземець і т.д. Крім того, самі прізвища героїв, «мовці», служать одним з важливих засобів створення образів: Победоносиков, Диваків, Оптимистенков, Мезальянсова й інші. До речі, і мова кожного героя індивідуалізована: хтось говорить віршами, хтось вимовляє високі, але нелогічні по змісту монологи, хтось уживає у великій кількості іноземні слова. Ємні, змістовні характеристики дає й сам автор. Як уже говорилося, у списку діючих осіб Маяковський розділяє персонажів по соціальних типах, але, крім цього, він наділяє деяких короткими поясненнями: Победоносиков — «головний начальник по керуванню узгодженням, главначпупс», Велосипедкин — «легкий кавалерист» ( щодопомагає виявляти недоліки в роботі підприємств і установ). У п’єсі «Клоп» спостерігається той же набір засобів для характеристики персонажів

«Клоп» повнині сатири; Маяковський вірить, що майбутнє можливо лише за умови знищення міщанства. «Колишній робітник», потрапивши в майбутнє, стає там причиною епідемії. «Обывателиус вульгарис» виявляється страшнее, чим «клопус нормалис», оскільки заражає обивательщиною всіх навколишніх. Він гідний бути лише експонатом у зоопарку, при цьому ізольованим від публіки, він носій таких пороків, як пияцтво, вульгарність, ледарство, властиві «старому» миру й неможливі в майбутньому. Таким чином, по Маяковському, рух уперед не може відбуватися, якщо будуть присутні осміяні импороки.

«Лазня» також є сатиричною комедією, її ціль — уразити бюрократизм. П’єса буяє бюрократами, підлабузниками, просто некомпетентними людьми — але всім їм не місце у світлому майбутньому, і час відкидає їх, як непотрібний баласт. Примітно, що саме час — майбутнє — виконує цю роль, а не його представниця — фосфорична жінка. Як видно, Маяковський хотів підкреслити, що хтось конкретний не може змінити сучасний йому мир. Тому й Чудакову, що щиро желали направити мир по шляху прогресу (адже він винайшов машину часу!), не вдається що — небудь змінити. У п’єсі виразниками основних ідей є Диваків, Победоносиков і фосфорична жінка, але над усіма ними, за задумом Маяковського, коштує час, що виносить свій вирок