Відомий російський учений, мовознавець Д. С. Лихачов у цьому тексті піднімає проблему пам’яті, її ролі в становленні патріотизму

Дане соціально — моральне питання ставиться до категорії вічних. Скільки існує людство, стільки воно й міркує над ним

Позиція автора щодо даної проблеми така: людина зобов’язана пам’ятати минуле свого міста, своєї країни, тому що культурне середовище, необхідна для його духовного, морального життя, формувалася протягом багатьох століть, «убираючи не тільки сучасність, але й минуле предків».

Я повністю згодна з думкою автора. Безперечно, минуле необхідно для морального розвитку людини, для повноцінного формування його особистості, виховання патріотизму

У добутку Р. Брэдбери «Посмішка» повествуется про хлопчика Томі, що під час чергової «культурної революції», ризикуючи життям, несе й ховає полотно, на якому зображена Джоконда. Він хоче зберегти його, щоб згодом повернути людям. Тім вірить, що пам’ять, відбита в цьому вічному полотні, здатна облагородити навіть дику юрбу

Мені запам’яталася стаття з Інтернету. У ній журналіст гнівно говорив про те, що під час «правління» Ю. М. Лужкова в Москві була знищена велика кількість пам’ятників, зруйновані стародавні будинки. На сьогоднішній день обстановка в столиці поліпшується, руйнування пам’ятників культури припинилося. І це втішно!