pro matir tvoru ege 2014 po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

«Бережіть матерів так, як вони бережуть нас!» — от проблема, що ставить перед читачами письменник А. Олексин

Питання цей, безсумнівно, моральний. Коли мама з нами, ми навіть не замислюємося про те, що буде тоді, коли її не буде поруч. Ми, діти, не завжди розуміємо й цінуємо ту щедрість і самовідданість, любов і вірність, які дарує нам мати

У своєму тексті А. Олексин, призиваючи читачів берегти своїх матерів, переконує нас у тім, що мати завжди готова віддати останнє, без чого не зможе вижити на землі її дитина. Автор пише про жертовність материнського почуття, говорить, що вона природна, але природної повинна бути й наша готовність протистояти шляхетній «нерозумності» щедрот. А. Олексин міркує над тим, що зараз ми часом надто бездумно приймаємо жертви своїх матерів і що коли — небудь про це пошкодуємо

Я згодна з думкою автора про те, що при житті потрібно берегти своїх мамів, говорити їм добрі слова й робити все можливе, щоб віддячити жінку, що тебе народила й виховала. Скільки прикладів дає нам повсякденне життя, що доводять, що який би не була людина: наркоман, злодій, злочинець, убивця, а для матері він, рідна, улюблена дитина, якій вона готова віддати не тільки останній шматок хліба, але й життя свою…

У сучасній Літературі чимало прикладів, що розповідають про беззавітну любов матері до свого чаду. Наприклад, повість нашого земляка Євгенія Карпова «Мене кличуть Іваном». Материнське серце не витримало зрадництва сина, якого вона чекала з війни довгі роки. Матері було гірко й кривдно, що син не захотів розділити з нею свого горя. І ці прикрість і образа вбили її…

Або зовсім інший приклад, що доводить, що мої сучасники — гарні діти. Герой розповіді Ирины Курамшиной «Синівський борг» віддає своєї матері (« стрибусі — бабці») свою бруньку. Віддає, не міркуючи про те, що та, здається, і не заслуговує такої жертви: поганий була матір’ю. Максим не думає довго, він прийняв рішення: Рэна — його мати! Її треба рятувати! І цим усе сказано…