prinizheni j obrazheni v romani dostoyevskogo zlochin i pokarannya dostoyevskij fedir - Шкільний Всесвіт

На Достоєвського трагічне враження зробило теж, що й після реформ в 60 — ых роках, коли Росія залишилася зануреною в неправду, борошна її навіть підсилилися, а лиха помножилися

Перед художницьким свідомість Достоєвського виникло завдання: як зобразити всі борошна цього миру, щоб збудити жалість до що гине, як виконати роль не тільки художника, але й пророка — указати шлях у землю гармонії й щастя

Так виникає в романі тема «принижених і ображених». Всі що несе беззахисній більшості існуючий порядків, автор зіставив в існуванні й житті родини Мармеладовых. Ця сімейка — фокус, у якому переломилися всі нещастя сучасного письменникові народу. Як «солодкий» цей мир, пишеться вже, гірко — іронічним прізвищем «Мармеладовых».

Мотив тісноти духоти, смороду, товкучки, бруду проходить через весь роман. Людина не в змозі дихати в Петербурзі Достоєвського,»як у кімнаті без кватирки»

Важливою особливістю художньої манери письменника, що проявляється при описі життя знедолених людей, є так зване згущення фарб, ухил до гротеску, які допомагають письменникові яскравіше показувати жорстокість і несправедливість суспільного устрою

У російській критиці давно замічено, що Достоєвський бачив і в буржуазних лібералах, і в революціонерах багато суспільства, тобто змішував їх і критикував і тих і інших за буржуазность. Чому? Тому що, на його думку діяльність і тих і інших привела в Росію капіталізм, при якому набагато погіршилася доля людства, соціально знедолених, морально принижених в умовах сучасного буржуазного ладу. Достоєвський чуйно вловив появу людей з буржуазною моральною свідомістю

Письменник зі співчуттям зобразив прагнення таких людей обпертися не на древні закони й звичаї, а на власне розуміння цінностей, на голос своєї совісті. Він бачив і негативні наслідки самоствердження особистості «зсередини»: невтримний індивідуалізм, розмивання моральних норм. Як наслідок — духовна деградація людини

Протиріччя нового типу «моральної свідомості» досліджував уперше Достоєвський у Раскольникове й інших персонажах роману «Злочин і покарання»