prichini uspixu komedii griboyedova gori vid rozumu griboyedov oleksandr - Шкільний Всесвіт

Олександр Сергійович Грибоєдов створив свою знамениту комедію «Горі від розуму» у першій чверті XIX сторіччя. Літературне життя цього періоду визначалося явними ознаками кризи самодержавно — кріпосницької системи й дозріванням ідей дворянської революційності. Відбувався процес поступового переходу від ідей класицизму, з його пристрастю до «високих жанрів», до романтизму й реалізму. Одним з яскравих представників і родоначальників критичного реалізму став А. С. Грибоєдов

У ній вдало сполучаються завоювання класицизму й реалізму, побутова конкретність і характерність мови, психологичность і життєва колоритність сюжету придбали вирішальне значення. Цей добуток стало першою російською реалістичною комедією, добутком зовсім новим і незвичайним для літератури того часу

У невеликий по обсязі п’єсі, де зображений усього лише один день у будинку московського пана Фамусова, Грибоєдов торкається найважливіших питань сучасності: про виховання й утворення, про службу батьківщині й громадянському обов’язку, про кріпосне право й про поклоніння перед усім іноземним

Грибоєдов витримує три єдності: дії, часу й місця відповідно до традицій класицизму. Але ця традиційна форма наповнена зовсім новим змістом. Крім того, комедія має й риси романтизму, адже в центрі її — сильна, яскрава, неабияка особистість Чацкого. Його монологи наповнені сильним почуттям, високим викривальним пафосом. Але на відміну від романтиків, письменник — реаліст відділяється від свого героя й зображує його об’єктивно, як породження реальної дійсності

Любовний конфлікт, на основі якого починає розвиватися дія в п’єсі, традиційний. Легкодумство й мінливість Софії, нареченої Чацкого, не несе тут головного ідеологічного навантаження: любовний конфлікт існує в комедії в тісному зв’язку з конфліктом соціально — політичним. Це зіткнення норми розумного світорозуміння з реальністю суспільних вдач, заснованих на забобонах «древньої старовини». Головний герой, описуючи високе, рішуче пориває з фамусовским суспільством, оплотом відсталості й консерватизму

Особисте й суспільне злиті в історії героїв, у розвитку сюжету «Горі від розуму». Смішні, виродливі явища життя викликають в автора осуд, помилки улюбленого героя — жаль, незрима присутність автора допомагає нам правильно зрозуміти й осмислити суть зіткнення героїв

Комедія цікава саме тим, що доля героїв — частина великого життя. Показуючи вплив суспільних умов на людські долі, вплив соціальних обставин на вдачі й духовний мир людей, Грибоєдов розкриває нам фабулу свого добутку, що складається не в тривіальному конфлікті між позитивними й негативними героями, а представлена у вигляді злободенного конфлікту епохи, коли представник передової дворянської інтелігенції не знаходить ні визнання, ні застосування в консервативній барско — чиновничьей середовищі

В «відкритому» фіналі п’єси підкреслюється остаточний розрив головного героя із цим середовищем. Цікаво й незвичайно закінчує Грибоєдов комедію: невідомо, що ж відбудеться з героями після скандалу в будинку Фамусова. Не акцентуючи уваги на життєвих перипетіях героїв, автор переносить увагу читача на соціально — політичний аспект: важливо, що мислячий і діяльний Чацкий вибирає інший шлях ніж Молчалины, Фамусовы й решти

Відносно жанру й у зображенні героїв «Горі від розуму» являє собою синтез традицій і новаторства. У жанровій своєрідності твору Грибоєдова ми бачимо злиття сатиричної комедії й лірико — психологічної драми. У своїй статті «Мільйон роздирань» Гончарів пише, що в «Горі від розуму» дана й картина вдач фамусовской Москви, і галерея живих типів, і є пекуча сатира на людські пороки. Але все — таки критик бачить у добутку «…щиру комедію, комедію положень і одночасно комедію характерів». Грибоєдову вдається розсунути границі жанру

Використовуючи прийоми реалізму, драматург показує своїх героїв у тісному зв’язку з тим середовищем, у якій вони виросли й жили, що наклала на них свій відбиток. Кожний з героїв зображений Грибоєдовим повно й всебічно, кожний з них — це не просте втілення якого — небудь людського пороку або чесноти, а жива людина, що має всі грані людського характеру. Не приймаючи одні, Грибоєдов вдало використовує інші досягнення сатиричної літератури XVIII століття. Він дає своїм персонажам «мовці» прізвища, указуючи тим самим на певні відмітні якості своїх героїв

Мова комедії — її головне й безперечне достоїнство. А. С. Пушкін одним з перших виразив замилування із приводу неординарності віршів комедії. Вони повні природності й невимушеності, лаконізму й у той же час значеннєвої насиченості. «Половина (віршів) — повинні ввійти в прислів’я» — пророкував Пушкіна. І це пророцтво збулося. Багато висловлень героїв комедії перетворилися в крилаті вираження, які й донині служать прикрасою росіянці мови

Грибоєдов разом з Пушкіним стояв у джерел нового реалістичного напрямку, що приніс Російській літературі світову популярність. По багатству свого змісту й художності форм «Горі від розуму» з’явилося комедією чудової й виняткової. У ній реалістично описані й громадське життя Росії того часу, і всі соціально — політичні питання, підняті епохою. «Горі від розуму» — зразок нової російської комедії, нової літературної мови й віршованого складу