poyasnennya oblomova z gafiyeyu matviivnoyu pshenicynoj gonchariv ivan - Шкільний Всесвіт

Величезне значення в романі «Обломів» має любовна лінія, що зачіпає всіх основних героїв і в останньої 1У частини підбиває підсумок їхньому розвитку. Це не випадково, адже, на думку Гончарова, «любов, із силою архимедова важеля, рухає миром», і кожна людина повністю розкривається тільки пройшовши «школу любові». Якщо в П и Ш частинах цю школу проходить Ольга Іллінська й Обломів, то в 1У частини дія, що облагороджує, цього прекрасного почуття ми бачимо на, здавалося б, зовсім іншій героїні — Гафії Матвіївні Пшеницыной, у будинку якої після розриву з Ольгою поселяється Обломів

Ольга Іллінська й Гафія Пшеницына представлені в романі на основі антитези. Навіть їхня портретна характеристика різко контрастна. Підкреслено духовному вигляду Іллінською, у рисах якої відбивалася «присутність мовець думки», багатство внутрішнього життя, протипоставлений портрет Пшеницыной з її «повними, округлими ліктями», «простотою» щиросердечних рухів. В аналізованому епізоді ми бачимо цю героїню, повністю занурену в побут, домашнє господарство. Це і є її стихія, її природне середовище. От чому ця сцена освідчення в коханні так несхожа на пояснення Обломова й Ольги. Там усе було перейнято високою поезією, натхненністю, символом якої стала гілка бузку й прекрасна музика. Тут виникають такі непоетичні деталі, як голка, що ходить «повз ніс», «кисла капуста з лососиною», що Гафія Матвіївна готовить Обломову на вечерю. Але саме з нею Обломів відчув спокій і якесь внутрішнє тепло. Пояснення героїв і підготовлене тим, що Обломів інстинктивно увесь час «посувався до неї, як до теплого вогню», і саме в цей момент «підсунувся дуже близько, майже до пожежі, принаймні до спалаху». Саме дивне те, що ця «спалах» знаходить вираження у звичайних, приземлених словах і зауваженнях про якісь дрібниці, як про пляму на халаті Обломова, що зворушливо оглядає Гафія Матвіївна. У цій деталі й проявляється вся її любов і турбота, що вона просто не може виразити на словах — адже вона не Ольга й високі слова просто не знає. У відповідь на питання Обломова: «А ви б полюбили мене?» — вона просто й невигадливо відповідає: «Отчого ж не полюбити?». Так і з’єдналися долі цих людей. Може бути, тут немає тої краси й духовності, що була в Обломова у відносинах з Ольгою, «…не рвався дух на висоту, на подвиги». Але зате є тепло й людяність, які дали йому заспокоєння, а для неї — відкрили зміст її життя

Мені здається, що ця сцена й наступні події, описані в романі, показують, що саме Гафії Матвіївні вдалося просто й природно, не замислюючись, втілити ту самовідданість у любові, що виявилася непосильної для Ольги в її любові Кобломову.