povnij zmist zhebrak opalni rozpovidi zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

Повалився до мене один жебрак ходити. Хлопець це був здоровенний: ногу

зігне — — — і портки лопаються, і до того ж нахабний до неможливості. Він стукав у мої двері кулаками й говорив не як прийнятий: “подайте, громадянин”, а: — — — і Чи не можна, громадянин, одержати безробітному.Подав я йому раз, інший, третій. Нарешті, говорю: — — — і От, братишка, одержуй півкарбованця й відстань, зроби милість. Працювати заважаєш. . . Раніше як через тиждень на очі не показуйся.Через тиждень рівно жебрак знову заявився. Він привітався із мною, як зі старим знайомим, за руку. Запитав — — — і чого пишу.Я дав йому півкарбованця. Жебрак кивнув мені головою й пішов.І всякий тиждень, по п’ятницях, приходив він до мене, одержував свої півкарбованця, жал мені руку й ішов.А раз якось, одержавши гроші, він пом’явся у дверей і сказав: — — — і Додати, громадянин, потрібно. Неможливо як все дорожчає.Я посміявся над його нахабністю, але додав. Нарешті, на — днях це було, він приходить до мене. Грошей у мене не було… — — — і Немає, — — — і говорю, — — — і братишка, зараз. Іншим разом… — — — і Як, — — — і говорить, — — — і іншим разом? Угода дорожче грошей… плати зараз. — — — і Так як же, — — — і говорю, — — — і ти можеш вимагати? — — — і Так ні, плати зараз. Я, — — — і говорить, — — — і не згодний чекати.Подивився я на нього — — — і ні, не жартує. Говорить серйозно, уразливо, кричати навіть початків на мене. — — — і Послухай, — — — і говорю, — — — і дурья голова, сам поміркуй, чи можеш ти з мене вимагати? — — — і Так ні, — — — і говорить, — — — і нічого не знаю. Зайняв я в сусіда півкарбованця — — — і дав йому. Він взяв гроші й не прощаючись пішов.Більше він до мене не приходив — — — і напевно, образився