povnij zmist yanki z konnektikutu pri dvori korolya artura tven m 1 21 - Шкільний Всесвіт

Марко Твен.Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура.

Предисловиегрубые закони й звичаї, про які говориться в цій повісті, історично цілком достовірні, і епізоди, їх що пояснюють, теж цілком відповідають тому, що нам розповідає історія. Автор не береться затверджувати, що всі ці закони й звичаї існували в Англії саме в шостому столітті; ні, воно тільки затверджує, що раз вони існували в Англії й в інших країнах у більше пізніше час, то можна припустити, не побоюючись стати наклепником, що вони існували вже й у шостому столітті. У нас є всі підстави вважати, що, якщо описаний тут закон або звичай не існував у ті віддалені часи, його з надлишком заміняв інший закон або звичай, ще більш кепський.Питання про те, чи існує в дійсності така річ, що називають божественним правом королів, у цій книзі не торкнуться. Він виявився занадто складним. Очевидно й безперечно, що главою виконавчої влади в державі повинен бути людина високої душі й видатних здатностей; настільки ж очевидно й безперечно, що один тільки бог може, не побоюючись помилитися, обрати таку людину; звідси з очевидністю й безперечністю треба, що обрання його потрібно надати богові й що міркування приводить до неминучого висновку, що главу виконавчої влади завжди обирає бог. Так принаймні здавалося авторові цієї книги доти, поки він не натрапив на таких представників виконавчої влади, як мадам Помпадур, леді Кастлмен [Мадам Помпадур – Жанна – Антуанетта Пуассон маркіза Помпадур ( 1721 – 1764), фаворитка французького короля Людовика XV; леді Кастлмен – уроджена Барбара Вилльер, фаворитка англійського короля Карла II ( 1630 – 1685); обидві користувалися більшим політичним впливом і втручалися в державні справи] та інші в тім же роді; їх настільки важко було зарахувати в розряд божих обранців, що автор вирішив цю книгу (яка повинна вийти до осені) присвятити іншим питанням, а потім, нагромадивши побільше досвіду, наполягти й питання про спадкоємне право королів дозволити в наступній книзі. Питання цей повинен бути дозволений будь — що — будь, а взимку мені, до речі, робити буде нема чого.Марко Твен.

ТРОХИ ПОЯСНЮВАЛЬНИХ ЗАМЕЧАНИЙС забавним незнайомцем, про яке я збираюся розповісти, я зустрівся у Варвикском замку [Варвикский замок вибудуваний в XI столітті, при королі Вільгельмі Завойовнику; він розташований у мальовничому місці недалеко від Лондона]. Він мені сподобався трьома своїми властивостями: щирою простодушністю, дивним знанням стародавньої зброї й ще тим, що в його присутності можна було почувати себе зовсім спокійно, тому що увесь час говорив він один. Завдяки своїй скромності ми опинилися з ним у самому хвості людської череди, що водили по замку, і він відразу ж став розповідати мені найвищою мірою цікаві речі. Його мовлення, м’які, приємні, плавні, здавалося, непомітно несли з нашого миру й нашого часу в якусь віддалену еру, у стару, позабуту країну; він поступово так зачарував мене, що мені стало чудитися, начебто мене оточують виниклі з пороху примари стародавності й начебто я розмовляю з одним з них! Про сера Бедивере, про сера Ворсі де Ганисе, про сера Ланселоте Озерному, про сера Галахаде й про інших славних лицарів Круглого Стола він говорив зовсім так само, як я говорив би про своїх найближчих особистих друзів, ворогів або сусідів; і яким старим — престарим, невимовно старим, і вицвілої, і висохлої, і древнім здався мені він сам! Раптово він повернувся до мене й сказав так просто, як говорять про погоду або інші повсякденні речі: — Ви, звичайно, чули про переселення душ. А от чи траплялося вам чути про перенесення тіл з однієї епохи в іншу?Я відповів, що не траплялося. Він не звернув на мою відповідь ніякої уваги, начебто б і справді розмова йшла про погоду. Наступило мовчання, що відразу ж порушив нудний голос найманого провідника. — Древня кольчуга шостого століття, часів короля Артура й Круглого Стола, по переказі, належала лицареві серові Саграмору Бажаному. [У провансальському й французькому лицарському романах XII – XIII століть велике місце займають перероблені в дусі феодальної ідеології кельтські народні сказання про короля Артурі, вожді бриттів в V – VI століттях, що захищав від англосаксів ще не захоплені ними землі Англії. У лицарських романах король Артур зображений могутнім владарем всієї Британії й половини Європи, при його дворі збирається колір лицарства й панує культ шляхетної відваги й любові. Заради особистої слави або заради дами серця король і його лицарі роблять фантастичні подвиги, які й становлять сюжет “романів Круглого Стола”, названих так тому, що король Артур велів нібито спорудити круглий стіл для придворних бенкетів, за яким всі лицарі почувають себе рівними. Основних персонажів і обстановку романів Круглого Стола Марко Твен використовував як алегоричну рамку для свого памфлету “Янки при дворі короля Артура”.] Зверніть увагу на круглий отвір між петлями кольчуги з лівої сторони грудей; походження цього отвору невідомо, припускають, що це слід кулі. Очевидно, кольчуга була пробита після винаходу вогнепальної зброї. Бути може, у неї вистрілив з бешкетництва який — небудь солдат Кромвеля. [Кромвель Оливер ( 1599 – 1658) – один з найбільших діячів англійської буржуазної революції середини XVII століття. Будучи фактичним керівником парламентської “нової армії”, він розбив війська короля Карла I і після встановлення республіки був вибраний у її виконавчу раду. Виступаючи з позицій великої буржуазії, Кромвель придушував демократичний рух левеллеров (“зрівнювачів”), жорстоко розправився з національно – визвольним рухом в Ірландії й Шотландії й до 1653 року, опираючись на армію, став фактичним диктатором Англії під ім’ям лорда – протектора.]Мій знайомий посміхнувся, — посмішка в нього була якась дивна; так, бути може, посміхалися багато сотень років тому, — і промурмотав про себе: — Що приховувати! Я — Те знаю, як була пробита ця кольчуга. — Потім, помовчавши, додав: — Я сам її пробив.При цьому зауваженні я здригнувся, як від електричного струму. Коли я отямився, його вже не було.Весь вечір я просидів у каміна у Варвик — Армсе, занурений у думи про древні століття; за вікнами стукав вітер. Час від часу я заглядав у стародавню чарівну книгу сера Томаса Мэлори, повну чудес і пригод, вдихав аромати позабутих сторіч і знову поринав у думи. Була вже північ, коли я прочитав на сон прийдешній ще одне оповідання — про тім… [Томас Мэлори — англійський лицар XV століття, автор книги “Смерть Артура” (1485), що представляє собою компіляцію й переклад на англійську мову найголовніших французьких лицарських романів Круглого Стола. Ця книга, багато разів що перевидавалася, послуж