povnij zmist yak pomirav starij shukshin u m - Шкільний Всесвіт

Старий з ранку почав томитися. Болісна слабість нава… Слабшав він був давно вуж, з місяць, але сьогодні якась особлива слабість — — — і така туга під серцем, так нехоро, хоч плач. Не те щоб страшно зробилося, а удивитель: такої слабості ніколи не було. Те здавалося, що отня — лис ноги… Поворухне пальцями — — — і ні, ворушаться. Те на терпнути ліва рука, ворушив нею — — — і начебто нічого. Але яка слабість, Господи!..До полудня він терпів, чекав: може, відпустить, може, оживеет маленько під серцем — — — і може, покурити захочеться або попити. Потім зрозумів: це смерть. — — — і Мати… А мати! — — — і покликав він бабу свою. — — — і Це… по вити я. — — — і Господь із тобою! — — — і викликнула баба. — — — і Кого там видумуєш — те лежиш? — — — і Зняла б як — небудь мене отсудова. Шпарко важко. — — — і Старий лежав на грубці. — — — і Зніми, заради Христа. — — — і Одна — те я рази зніму. Сходити нешто за Єгором? — — — і Сходь. Він чи вдома? — — — і Даве крутился в огорожі… Сходжу.Баба одяглася й вийшла, впустивши в хату біла морозна хмара.”Зимова справа — — — і клопітно помирати — те”, — — — і подумав ста.Прийшов Єгор, сусідський мужик. — — — і Мороз, уражай ево! — — — і сказав він. — — — і Перегоди, дядько Степан, маленько обігріюся, тоді вже полізу до тебе. А те застуджу. Тобі чого, гірше стало? — — — і Зовсім погано, Єгор. Помираю. — — — і Ну, що ти вуж відразу так!.. Не паникуй особливо — те. — — — і Паникуй не паникуй — — — і все. Шпарко морозно — те? — — — і Градусів п’ятдесят є. — — — і Єгор закурив. — — — і А снігу на полях — — — і дуля. Згрібають тракторами, але кого там! — — — і Може, підвалить ишо. — — — і Тепер уже чи навряд. Ну, давай злазити будемо…Баба збила на ліжку подушку, поправила перину. Єгор устав на припечек, підсунув руки під старого. — — — і Тримайся мені за шия^ — те… От так! Легкий — Те який став! — — — і Выхворался… — — — і Прямий як дитина. У мене Колька тяжельше.Старого поклали на ліжко, накрили кожухом. — — — і Може, папироску згорнути? — — — і запропонував Єгор. — — — і Ні, небажання. Ах ти, Господи, — — — і зітхнув старий, — — — і зимова справа — — — і помира — те… — — — і Так кинь ти! — — — і сказав Єгор серйозно. — — — і Ти жени від рє ці думки. — — — і Він підсунув табуретку до ліжка, сел. — — — і Мене на фронті — те геть як зачепило! Теж думав — — — і каюк. А доктор говорить: захочеш жити — — — і будеш жити, не захо — — — і не будеш. А я и говорити — те не міг. Лежу й думаю: “Хто ж жити не хоче, дивак — людин?” Так що лежи й думай: “Буду жити!”Старий слабко посміхнувся. — — — і Дай разок курну, — — — і попросив він.Єгор дав. Старий затягся й захекався. Довго кашляв… — — — і Продірявився весь… Дим — Те, однак, у черево пройшов.Єгор хохотнул коротко. — — — і А де шпарко — те болить? — — — і запитала баба, дивлячись на старого жалісливо й чомусь невдоволено. — — — і Скрізь… Весь. Така слабість, начебто всю кров вицідили.Помовчали всі троє. — — — і Ну, піду я, дядько Степан, — — — і сказав Єгор. — — — і Скотинешку попоить так корму їй задати… — — — і Йди. — — — і Вечірком ишо зайду попроведую. — — — і Заходь.Єгор пішов. — — — і Слабість — Те, вона від чого? Не їли, от і слабість, — — — і помітила баба. — — — і Може, зарубаємо курку — — — і зварю бульйону? Він ить скусный свеженькой — то… А?Старий подумав. — — — і Не треба. І поїсти не поїсти, а курку вирішимо. — — — і Так Бог вуж з їй, з куркой! Не шкода ба… — — — і Не треба, — — — і ще раз сказав старий. — — — і Краще дай мені полрюмки провина… Може, хоч маленько кров — те заграє. — — — і Не гірше ба… — — — і Ничо. Може, вона хоч маленько заграє.Баба дістала із шафи четвертинку, акуратно за пробкою. У четвертинці було ледве більше половини. — — — і Дивися, не гірше ба… — — — і Так коли з горілки гірше буває, ти чо! — — — і Старого досада взяла. — — — і Все життя трясетеся над їй, а не розумієте: вод — — — і це перші ліки. Скрині якісь… — — — і Хоч счас — те не ерепенься! — — — і теж з досадою сказала баба. — — — і “Скрині”… Один вуж ногою там коштує, а ишо шебаршит когось. Не велів доктор хвилюва — те. — — — і Доктор… Вони геть і помирати не велять, доктори — те, а люди помирають.Баба налила полрюмочки горілки, дала старому. Той сьорбнув — — — і й ледве не захлинувся. Усе назад вилилося. Він довго лежав без руху. Потім із працею сказав: — — — і Ні, видно, пий, поки п’ється.Баба дивилася на нього гірко й жалісливо. Огляді, дивилася й раптом схлипнув: — — — і Старий… А, не приведи Господи, правда помреш, чо ж я одна — те робити стану?Старий довго мовчав, строго дивився в стелю. Йому важко було говорити. Але йому хотілося поговорити добре, докладно. — — — і Насамперед: подай на Ведмедика на аліменти. Скажи: “Батько пом
ирав, велів тобі догодувати мати до кінця”. Скажи. Якщо він, окаянний, не прочухається, подавай на аліменти. Сором соромом, а дожити теж треба. Нехай краще йому буде соромно. Маньке напиши, штоб парубійка вчила. Парубійко тямущий, весь “Інтернаціонал” назубок знає. Скажи: “Батько велів учити”. — — — і Старий утомився й довго знову лежав і дивився в стелю. Вираження його особи було врочисто й строгим. — — — і А Петьке чого сказати? — — — і запитала баба, витираючи сльози; вона теж настроїлася говорити серйозно й без сліз. — — — і Петьке?.. Петьку не займай! — — — і він сам ледь кінці з кін зводить. — — — і Може, зварити бульйону — те? Єгор зарубає… — — — і Не треба. — — — і А чого, гірше стає? — — — і Так само. Дай відпочину маленько. — — — і Старий закрив очі й повільно, тихо дихав. Він правда походив на мерця: ка — те відчуженість, нетутешній якийсь спокій були на особі його. — — — і Степан! — — — і покликала баба. — — — і Мм? — — — і Ти не лежи так… — — — і Як не лежи, дурка? Один помирає, а вона — — — і не лежи так. Як мені лежати — те? Рачки? — — — і Я покличу Михеївну — — — і пособорует? — — — і Пішли ви!.. Шпарко він мені багато добра исделал… Курку своїй Михеївні задарма сунеш… Краще цю курку — те Єгорові віддай — — — і він мені могилку видовбає. А то хто довбати — те стане? — — — і Найдуться мабуть… — — — і “Найдуться”. Будеш потім по селу полоскати — — — і кому полювання на такому морозі долбать. Зимова справа… Що б улітку — те! — і Так ти чо вуж, помираєш, чи що! Може, ишо оклемаисся. — — — і Счас — — — і оклемался. Ноги геть холонуть… Ох, Господи, Господи!.. — — — і Старий глибоко зітхнув. — — — і Господи… важко, прости мене, грішного. — — — і Степан, ти покрепись маленько. Єгор — Те говорив: “Не думай усякі думи”. — — — і Багато він розуміє! Він здоровий як бик. Йому скажи: не помирай — — — і він не помре. — — — і Ну, тада прости мене, старий, якщо я в чому винувата… — — — і Бог простить, — — — і сказав старий часто чуту фразу. Йому ще щось хотілося сказати, щось дуже потрібне, але він якось став дивно дивитися по сторонах, якось недобре затурбувався… — — — і Агнюша, — — — і із працею сказав він, — — — і прости мене… я ма — леньк заполошный був… А хліб — те — і рясный — рясный!.. А подивися — до у кут^ — те хто? Хто там? — — — і Де, Степан? — — — і Так геть!.. — — — і Старий піднявся на лікті, якимось моторошним поглядом дивився в кут хати — — — і в передній. — — — і Геть же вона, — — — і сказав він, — — — і геть… Сидить, гундосая.Єгор прийшов увечері…На ліжку лежав старий, загостривши догори білий ніс. Баба тихо плакала в його узголів’я…Єгор зняв шапку, подумав небагато й перехрестився на ікону. — — — і Так, — — — і сказав він, — — — і чуяв він її.