povnij zmist yak nam oblashtuvati rosiyu solzhenicyn a i 1 4 - Шкільний Всесвіт

НАЙБЛИЖЧЕ Годинники комунізму — — — і своє відбили.Але бетонна будівля його ще не звалилася.І як би нам, замість звільнення, не розплющитися під його руїнами. МИ — — — і НА ОСТАННЬОМУ Докатекто з нас тепер не знає наших лих, хоча й покритих брехливою статистикою? Сімдесят років тягнучись за слепородной і злоякісної марксо — ленінською утопією, ми поклали на плахи або спустили під укіс бездарно проведеної, навіть самовинищувальної, “Вітчизняної” війни — — — і третина свого населення. Ми втратилися свого колишнього достатку, знищили клас селянства і його селища, ми відбили самий зміст вирощувати хліб, а землю відучили давати врожаї, так ще заливали її морями болотами. Відходами первісної промисловості ми испакостили окружності міст, отруїли ріки, озера, рибу, сьогодні вже доконечно губимо останню воду, повітря й землю, ще й з добавкою атомної смерті, ще й прикуповуючи на зберігання радіоактивні відходи із Заходу. Розоряти себе для майбутніх великих захоплень під обезумелым керівництвом, ми вирубали свої багаті ліси, выграбили свої незрівнянні надра, непоправне надбання наших правнуків, безжалісно розпродали їх за кордон. Розморили наших жінок на ломових неподымных роботах, відірвали їх від дітей, самих дітей пустили у хворобі, у дикість і в підробку утворення. У повної запущі в нас здоров’я, і немає ліків, так навіть їду здорову ми вже забули, і мільйони без житла, і безпомічне особисте безправ’я розлите по всіх глибинах країни, — — — і а ми за одне тільки тримаємося: щоб не позбавили нас безуемного пияцтва.Але так улаштована людина, що всю цю нісенітницю й губление нам посильно зносити хоч і все наше життя наскрізь — — — і а тільки б хто не зазіхнув скривдити, торкнути нашу н_а_ц_і_ю! Отут — — — і вже нас ніщо не удержить у споконвічній смиренності, отут ми із гнівною сміливістю вистачаємо камені, ціпки, піки, рушниці й кидаємося на сусідів підпалювати їхнього будинку й убивати. Такий людина: ніщо нас не переконає, що наш голод, убогість, ранні смерті, виродження дітей — — — і що якась із цих лих первей нашої національної гордості!І от чому, беручись припустити якісь кроки по нашому видужанню й пристрою, ми змушені починати не зі свердлувальних виразок, не зі страждань, що переводять, — — — і але з відповіді: а як буде з націями? у яких географічних границях ми будемо лікуватися або вмирати? А вже потім — — — і про лікування. А Що Є РОСІЯ?Цю “Росію” уже обшарпали — обшарпали, усякий її прикликает ні до ляду, ні до місця. І коли чудовиська СРСР ліз захоплювати шматки Азії або Африки — — — і теж в усьому світі повторювали: “Росія, росіяни”…А год_т_про же саме є Росія? Сьогодні. И — — — і завтра (ще важней). ДО_т_про сьогодні відносить себе до майбутньої Росії? І г_д_е бачать границі Росії самі росіяни?За три чверті століття — — — і при вдолбляемой нам і прогрохоченной “соціалістичній дружбі народів” — — — і комуністична влада стільки запустила, заплутала й намерзила у відносинах між цими народами, що вже й шляхів не видно, як нам би повернутися до тому, із сумним виключенням, спокійному співжиттю націй, тому навіть дрімотному нерозрізненню націй, яке було майже досягнуте в останні десятиліття передреволюційної Росії. Ще б, може, і не упущено розібратися й улагодити — — — і так не в тім лихому лиху, як бурі, що завертів нас тепер. Сьогодні бачиться так, що мирней і открытей для майбутнього: кому треба б розійтися на окреме життя, так і розійтися. І саме при цьому всемісцевому національному ізводі, що заслоняє нам інше життя, хоч пропади вона, при цій пристрасті, від якої сьогодні мало хто в нашій країні вільний.На жаль, багато хто ми знаємо, що в комунальній квартирі часом і жити не хочеться. От — — — і так зараз у нас напружено й з націями.Так уже в багатьох окраїнних республіках відцентрові сили так розігнані, що не зупинити їх без насильства й крові — — — і та й н_е н_а_д_про утримувати такою ціною! Як у нас усе тепер поколесило — — — і так однаково “Радянський Соціалістичний” розвалиться, в_з_е р_а_в_н_про! — — — і й вибору сьогодення в нас ні, і міркувати — те не над чим, а тільки — — — і повертатися проворней, щоб попередити лиха, щоб розкол пройшов без зайвих страждань людських, і тільки той, котрий уже дійсно неминучий.І так я бачу: треба невідкладно, голосно, чітко оголосити: три прибалтійських республіки, три закавказьких республіки, чотири середньоазіатських, та й Молдавія, якщо її до Румунії більше тягне, ці одинадцять — — — і так! — — — і НЕОДМІННО Й БЕЗПОВОРОТНО будуть відділені. (А про процес відділення — — —