povnij zmist xameleon chexov a p - Шкільний Всесвіт

Через базарну площу йде поліцейський наглядач Очумелов у новій шинелі й з вузликом у руці. За ним крокує рудий городовий з решетом, доверху наповненим конфіскованим аґрусом. Навкруги тиша… На площі ні душі… Відкриті двері крамниць і шинків дивляться на світло божий уныло, як голодні пащі; біля них немає навіть жебраків. — — — і Так ти кусатися, окаянна? — — — і чує раптом Очумелов. — — — і Хлопці, не пущай її! Нині не велено кусатися! Тримай! А… а!Чутний собачий вереск. Очумелов дивиться убік і бачить: із дров’яного складу купця Пичугина, стрибаючи на трьох ногах і оглядаючись, біжить собака. За нею женеться людина в ситцевій крохмальній сорочці й розстебнутій жилетці. Він біжить за нею й, подавшись тулубом уперед, падає на землю й вистачає собаку за задні лабети. Чутний удруге собачий вереск і лемент: “Не пущай!” Із крамниць витикаються сонні фізіономії, і незабаром біля дров’яного складу, немов із землі вирісши, збирається юрба. — — — і Ніяк безладдя, ваше благородіє!.. — — — і говорить городовий.Очумелов робить півоберт ліворуч і крокує до збіговиська. Біля самих воріт складу, бачить він, коштує вышеписанный людина в розстебнутій жилетці й, піднявши нагору праву руку, показує юрбі закривавлений палець. На напівп’яній особі його як би написано: “Ужо я зірву з тебе, шельма!” та й самий палець має вигляд знамення перемоги. У цій людині Очумелов довідається золотих справ майстри Хрюкина. У центрі юрби, розчепіривши передні ноги й тремтячи всім тілом, сидить на землі сам винуватець скандалу — — — і біле хортеня з гострою мордою й жовтою плямою на спині. У сльозавих очах його вираження туги й жаху. — — — і По якому цее случаю отут? — — — і запитує Очумелов, врізуючись у юрбу. — — — і Чому отут? Це ти навіщо палець?.. Хто кричав? — — — і Йду я, ваше благородіє, нікого не торкаю… — — — і починає Хрюкин, кашляючи в кулака. — — — і Щодо дров з Митрий Митричем, — — — і й раптом ця підла ні з того, ні із цього за палець… Ви мене вибачите, я людина, що працюючий… Робота в мене дрібна. Пущай мені заплатять, тому — — — і я цим пальцем, може, тиждень не пошевельну… Цього, ваше благородіє, і в законі ні, щоб від тварини терпіти… Коли кожний буде кусатися, то краще й не жити на світі… — — — і Гм!.. Добре… — — — і говорить Очумелов строго, кашляючи й ворушачи бровами. — — — і Добре… Чий собака? Я цього так не залишу. Я покаджу вам, як собак розпускати! Настав час звернути увагу на подібних панів, що не бажають підкорятися постановам! Як оштрафують його, мерзотника, так він довідається в мене, що значить собака й інша бродяча худоба! Я йому покаджу Кузькину мати!.. Елдырин, — — — і звертається наглядач до городового, — — — і довідайся, чия це собака, і станови протокол! А собаку винищити треба. Негайно! Вона напевно скажена… Чия це собака, запитую? — — — і Це, здавайся, генерала Жигалова! — — — і говорить хтось із юрби. — — — і Генерала Жигалова? Гм!.. Зніми — Ка, Елдырин, з мене пальто… Жах як пекуче! Повинне думати, перед дощем… Одного тільки я не розумію: як вона могла тебе вкусити? — — — і звертається Очумелов до Хрюкину. — — — і Нешто вона дістане до пальця? Вона маленька, а ти адже геть який здоровила! Ти, мабуть, розколупав палець гвоздиком, а потім і прийшла у твою голову ідея, щоб зірвати. Ти адже… відомий народ! Знаю вас, чортів! — — — і Він, ваше благородіє, цыгаркой їй у пику для сміху, а вона — — — і не будь дурка й тяпни… Нісенітна людина, ваше благородіє! — — — і Брешеш, кривій! Не видал, так, стало бути, навіщо брехати? Їхнє благородіє розумний пан і розуміють, коли хто бреше, а хто по совісті, як перед богом… А коли я брешу, так пущай світовий розсудить. У нього в законі сказано… Нині всі рівні… У мене в самого брат у жандармах… коли хочете знати… — — — і Не міркувати! — — — і Ні, це не генеральська… — — — і глибокодумно зауважує городовий. — — — і В генерала таких немає. У нього усе більше лягаві… — — — і Ти це вірно знаєш? — — — і Вірно, ваше благородіє… — — — і Я й сам знаю. У генерала собаки дорогі, породисті, а ця — — — і чорт знає що! Ні вовни, ні виду… підлість одна тільки… І отакий собаку тримати?!.. Де ж у вас розум? Попадися отакий собака в Петербурзі або Москві, то знаєте, що було б? Там не подивилися б у закон, а моментально — — — і не дихай! Ти, Хрюкин, постраждав і справи цього так не залишай… Потрібно провчити! Пора… — — — і А може бути, і генеральська… — — — і думає вголос городовий. — — — і На морді в їй не написано… Намедни у дворі в нього таку бачив. — — — і Звичайно, генеральська! — — — і говорить голос із юрби. — — — і Гм!.. Надягни — Ка, брат Елдырин, на мене пальто… Щось