povnij zmist vogniki korolenko v g - Шкільний Всесвіт

Якось давно, темним осіннім вечором, трапилося мені плисти по похмурій сибірській ріці. Раптом на повороті ріки, спереду, під темними горами мигнув вогник.Мигнув яскраво, сильно, зовсім близько… — Ну, слава богові! — сказав я з радістю, — близько нічліг!Весляр повернувся, подивився через плече на вогонь і знову апатично наліг на весла. — Далече!Я не повірив: вогник так і стояв, виступаючи вперед з невизначеної тьми. Але весляр був прав: виявилося, дійсно, далеко.Властивість цих нічних вогнів — наближатися, перемагаючи тьму, і блискати, і обіцяти, і вабити своею близькістю. Здається, от — от ще два — три удари веслом, — і шлях кінчений… А тим часом — далеко!..І довго ми ще плили по темної, як чорнило, ріці. Ущелини й скелі випливали, насувалися й спливали, залишаючись назади й гублячись, здавалося, у нескінченній далечіні, а вогник усе стояв спереду, переливаючись і ваблячи, — всі так само близько, і всі так само далеко… Мені часто пригадується тепер і ця темна ріка, затінена скелястими горами, і цей живий вогник. Багато вогнів і раніше й після вабили не одного мене своею близькістю. Але життя тече все в тих же похмурих берегах, а вогні ще далеко. І знову доводиться налягати на весла… Але все — таки… все — таки спереду — вогні!.. 1900 Примітки Добуток, близьке по жанрі до “Віршів у прозі” И. С.Тургенєва, написано експромтом 4 травня 1900 року в альбом письменниці М. В.Ватсон.

Додав: