povnij zmist vidpovid yesenin s a - Шкільний Всесвіт

Бабуся мила,Живи, як ти живеш.Я ніжно чувствуютвою любов і пам’ять.Але тільки тыни краплі не зрозумієш — Чим я живуи чим я у світі зайнятий.Тепер у вас зима.І місячними ночами,Я знаю, тыпомыслишь не одна,Начебто кточеремуху качаети осыпаетснегом у вікна.Рідна!Ну як заснути в заметіль?У трубі так жалобнои так протяжно стогне.Захочеш лягти,Але бачиш не постіль,А вузький гроб — що тебе ховають.Так начебто тысячагнусавейших дячків,Співає вона плакидой — Сволота — Хуртовина!І сніг ложитсявроде п’ятачків,И немає за гробомни дружини, ні друга!Я більше всеговесну люблю.Люблю разливстремительным потоком,Де кожній трісці,Немов кораблю,Такий простір,Що не оглянеш оком.Але ту весну,Що люблю,Я революцією великойназываю!І лише про нейстрадаю й уболіваю,Її однуя чекаю й призиваю!Але ця капость — Хладная планета!Її й Сонцем — Ленинымпока не розтопити!От потомус хворою душею поэтапошел скандалити я,Пустувати й пити.Але час буде,Мила, рідна!Вона прийде, бажана пора!Недарма мыприсели в знарядь:Той сіл у гармати,Цей — у пера.Забудь про гроші ти,Забудь про все.Яка загибель?!Ти чи це, ти чи?Адже не корова я,Не кінь, не осів,Щоб меняиз стійла виводили!Я вийду сам,Коли настане строк,Коли пальнутьпридется по планеті,И, відвертаючи,Тобі куплю хустка,Ну, а отцукуплю я штуки ці.Поки ж — іде заметіль,И тисячею дьячковпоет вона плакидой — Сволота — Хуртовина.І сніг ложитсявроде п’ятачків,И немає за гробомни дружини, ні друга.