povnij zmist vesillya chexov a p chast 1 - Шкільний Всесвіт

ВЕСІЛЛЯ

СЦЕНА В ОДНІЙ ДІЇ

ДІЮЧІ ОСОБИ

Євдоким Захарович Жигалов, відставний колезький реєстратор.

Настасья Тимофіївна, його дружина.

Дашенька, їхня дочка.

Эпаминонд Максимович Апломбов, її наречений.

Федір Якович Ревунів — Варт, капітан 2 — го ранги у відставці.

Андрій Андрійович Нюнин, агент страхового суспільства.

Ганна Мартинівна Змеюкина, акушерка 30 років, у яскраво — червоний^ — яскраво — червонім — яскраво — яскраво — червоному платті.

Іван Михайлович Ять, телеграфіст.

Харлампий Спиридонович Дымба, грек — кондитер.

Дмитро Степанович Мозковий, матрос із Добровільного флоту.

Боярина, кавалери, лакеї й проч.

Дія відбувається в одній із зал кухмістера Андронова.

Яскраво освітлена залу. Великий стіл, накритий для вечері. Біля стола клопочуть лакеї у фраках. За сценою музика грає останню фігуру кадрили.

Змеюкина, Ять і боярин (ідуть через сцену).

Змеюкина. Ні, ні, немає!

Ять (ідучи за нею). Згляньтеся! Згляньтеся!

Змеюкина. Ні, ні, немає!

Боярин (поспішаючи за ними). Добродії, так не можна! Куди ж ви? А гран — рон? Гран — рон, силь — ву — пле!

Ідуть.

Входять Настасья Тимофіївна й Апломбов.

Настасья Тимофіївна. Чим тривожити мене різними словами, ви б краще йшли танцювати.

Апломбов. Я не Спиноза який — небудь, щоб виробляти ногами кренделя. Я людина позитивний і з характером і не бачу ніякої розваги в порожніх задоволеннях. Але справа не в танцях. Простите, maman, але я багато чого не розумію у ваших учинках. Наприклад, крім предметів домашньої необхідності, ви обіцяли також дати мені за вашою дочкою два виграшних квитки. Де вони?

Настасья Тимофіївна. Голова в мене щось розболілася… Повинне, до непогоди… Бути відлиги!

Апломбов. Ви мені зубів не заговорюйте. Сьогодні ж я довідався, що ваші квитки в заставі. Вибачите, maman, але так надходять одні тільки эксплоататоры. Я адже це не з эгоистицизма — мені ваші квитки не потрібні, але я із принципу, і надувати себе нікому не дозволю. Я вашу дочку ощасливив, і якщо ви мені не віддасте сьогодні квитків, то я вашу дочку з кашею знімання. Я людина шляхетний!

Настасья Тимофіївна (оглядаючи стіл і вважаючи прилади). Раз, два, три, чотири, п’ять…

Лакей. Кухар запитує, як накажете подавати морозиво: з ромом, з мадерою або без нікого?

Апломбов. З ромом. Так скажи хазяїнові, що провина мало. Скажи, щоб ще го — сотерну поставив. (Настасье Тимофіївні.) Ви також обіцяли, і угода такий був, що сьогодні за вечерею буде генерал. А де він, запитується?

Настасья Тимофіївна. Це, панотець, не я винувата.

Апломбов. Хто ж?

Настасья Тимофіївна. Андрій Андреич винуватий… Вчерась він був і обіцяв привесть самого сьогодення генерала. (Зітхає.) Повинне, не знайшов ніде, а те привів би… Нешто нам шкода? Для рідного дитя ми нічого не пошкодуємо. Генерал так генерал…

Апломбов. Але далі… Усім, у тому числі й вам, maman, відомо, що за Дашенькой, поки я не зробив їй пропозиції, доглядав цей телеграфіст Ять. Навіщо ви його запросили? Хіба ви не знали, що мені це неприємно?

Настасья Тимофіївна. Ох, як тебе? — Эпаминонд Максимыч, ще й дня ні, як женився, а вуж замучив ти й мене, і Дашеньку своїми розмовами. А що буде через рік? Нудотний ти, ух нудотний!

Апломбов. Не подобається правду слухати? Ага! Те — Те! А ви надходьте шляхетно. Я від вас хочу тільки одного: будьте шляхетні!

Через залу з одних дверей в іншу проходять пари танцюючих grand — rond. У передній парі боярин з Дашенькой, у задньої Ять зі Змеюкиной. Остання пара відстає й залишається в залі.

Жигалов і Дымба входять і йдуть до стола.

Боярин (кричить). Променад! Мсьє, променад! (За сценою.) Променад!

Пари йдуть.

Ять (Змеюкиной). Згляньтеся! Згляньтеся, чарівна Ганна Мартинівна!

Змеюкина. Ах, який ви… Я вже вам сказала, що я сьогодні не в голосі.

Ять. Благаю вас, проспівайте! Одну тільки ноту! Згляньтеся! Одну тільки ноту!

Змеюкина. Набридли… (Сідає й махає віялом.)

Ять. Ні, ви просто безжалісні! У такого жорстокого створення, дозвольте вам виразитися, і такий дивовижний, дивовижний голос! З таким голосом, вибачте на слові, не акушерством займатися, а концерти співати в публічних зборах! Наприклад, як божественно виходить у вас от ця фіоритура… от ця… (Наспівує.) “Я вас любив, любов ще дарма…” Чудно!

Змеюкина (наспівує). “Я вас любив, любов ще, бути може…” Це?

Ять. От це саме! Чудно!

Змеюкина. Ні, я не в голосі сьогодні. Нате, махайте на мене віялом… Пекуче! (Апломбову.) Эпаминонд Максимыч, що це ви в меланхолії? Хіба нареченому можна так? Як вам не соромно, противний? Ну, про що ви задумалися?

Апломбов. Одруження крок серйозний! Треба все обміркувати всебічно, докладно.

Змеюкина. Які ви всі противні скептики! Біля вас я задихаюся… Дайте мені атмосфери! Чуєте? Дайте мені атмосфери! (Наспівує.)

Ять. Чудно! Чудно!

Змеюкина. Махайте на мене, махайте, а то я почуваю, у мене зараз буде розрив серця. Скажіть, будь ласка, отчого мені так задушливо?

Ять. Це тому, що ви з…

Змеюкина. Фуй, як ви вульгарні! Не смійте так виражатися!

Ять. Винуватий! Звичайно, ви звикли, вибачте на слові, до аристократичного суспільства й…

Змеюкина. Ах, дайте мені спокій! Дайте мені поезії, захватів! Махайте, махайте…

Жигалов (Дымбе). Повторимо, чи що? (Наливає.) Пити у всяку мінуту можна. Головна дія, Харлампий Спиридоныч, щоб справа своє не забувати. Пий, так справа розумій… А коли щодо випити, то чому не випити? Випити можна… За ваше здоров’я!

П’ють.

А тигри у вас у Греції є?

Дымба. Є.

Жигалов. А леви?

Дымба. І леви є. Це в Росії ницего немає, а в Греції все є. Там у мене й батько, і дядько, і брати, а отут ницего немає.

Жигалов. Гм… А кашалоти в Греції є?

Дымба. Усе є.

Настасья Тимофіївна (чоловікові). Що ж зрячи — те пити й закушувати? Пора б вуж усім сідати. Не тикай вилкою в омари… Це для генерала поставлено. Може, ще прийде…

Жигалов. А омари в Греції є?

Дымба. Є… Там усе є.

Жигалов. Гм… А колезькі реєстратори є?

Змеюкина. Уявляю, яка в Греції атмосфера!

Жигалов. І, мабуть, шахрайства багато. Греки адже однаково, що вірмени або цыганы. Продає тобі губку або золоту рибку, а сам так і норовить, щоб здерти з тебе зайве. Повторимо, чи що?

Настасья Тимофіївна. Що ж зрячи повторювати? Всім би вже настав час сідати. Дванадцята година…

Жигалов. Сідати так сідати. Добродії, уклінно прошу! Подаруйте! (Кричить.) Вечеряти! Молоді люди!

Настасья Тимофіївна. Дорогі гості, ласкаво просимо! Сідаєте!

Змеюкина (сідаючи за стіл). Дайте мені поезії! А він, заколотний, шукає бури, начебто в бурах є спокій. Дайте мені бурю!

Ять (убік). Чудова жінка! Закоханий! По вуха закоханий!

Входять Дашенька, Мозковий, боярина, кавалери, панянки й проч. Все шумно всідаються за стіл; хвилинна пауза; музика грає марш.

Мозковий (встаючи). Добродії! Я повинен сказати вам наступне… У нас приготовлено дуже багато тостів і мов. Не будемо чекати й почнемо зараз же. Добродії, пропоную випити тост за молодих!

Музика грає туш. Ура. Чоканье.

Мозковий. Гірко!

Усе. Гірко! Гірко!

Апломбов і Дашенька цілуються.

Ять. Чудно! Чудно! Я повинен вам виразитися, добродії, і віддати належну справедливість, що ця залу й взагалі приміщення чудові! Превосходно, чарівно! Тільки знаєте, чого не вистачає для повного торжества? Електричного висвітлення, вибачте на слові! У всіх країнах уже уведене електричне висвітлення, і одна тільки Росія відстала.

Жигалов (глибокодумно). Електрика… Гм… А по моєму погляді, електричне висвітлення — одне тільки шахрайство… Всунуть туди вугіллячко, та й думають ока відвести! Ні, брат, уже якщо ти даєш висвітлення, то ти давай не вугіллячко, а що — небудь істотне, отаке що — небудь особливе, щоб було за що узятися! Ти давай вогню — розумієш? — вогню, що натуральний, а не розумовий!

Ять. Коли б ви бачили електричну батарею, із чого вона складена, те інакше б міркували.

Жигалов. І не бажаю бачити. Шахрайство. Народ простій надувають… Соки останні вичавлюють… Знаємо їх, цих самих… А ви, пан парубок, чим за шахрайство заступатися, краще б випили й іншим налили. Так право!

Апломбов. Я з вами, папаша, цілком згодний. До чого заводити вчені розмови? Я не ладь і сам поговорити про всілякі відкриття в науковому змісті, але адже на це є інший час! (Дашеньке.) Ти якої думки, машер? 6 Дашенька. Вони хочут свою освіченість показати й завжди говорять про незрозумілий. Настасья Тимофіївна. Слава богові, прожили століття без утворення й от вуж третю дочку за гарну людину видаємо. А коли ми, по — вашому виходимо неосвічені, так навіщо ви до нас ходите? Ішли б до своїм утворених! Ять. Я, Настасья Тимофіївна, завжди поважав ваше сімейство, а коли я щодо електричного висвітлення, так це ще не виходить, що я з гордості. Навіть от випити можу. Я завжди від всіх почуттів бажав Дар’ї Євдокимівні гарного нареченого. У наш час, Настасья Тимофіївна, важко вийти за гарну людину. Нині кожний норовить одружитися через інтерес, через гроші… Апломбов. Це натяк! Ять (злякавшись). І ніякого отут немає натяку… Я не говорю про присутніх… Це я так… взагалі… Помилуйте! Усі знають, що ви через любов… Придане пустяшное. Настасья Тимофіївна. Ні, не пустяшное! Ти говори, пан, так не заговорюйся. Крім того, що тисячу рублів чистими грошима, ми три салопи даємо, постіль і всі меблі. Подика — Сь, знайди в іншому місці таке придане! Ять. Я нічого… Меблі, дійсно, гарна й… і салопи, звичайно, але я в тому розумінні, що от вони ображаються, що я натякнув. Настасья Тимофіївна. А ви не натякайте. Ми вас по вашим батькам почитаємо й на весілля запросили, а ви різні слова. А коли ви знали, що Эпаминонд Максимыч із інтересу жениться, то що ж ви раніше мовчали? (Слізливо.) Я її, може, вигодувала, випоїла, виплекала… берегла пущі алмаза смарагдового, дитинку мою… Апломбов. І ви повірили? Уклінно вас дякую! Дуже вам вдячний! (Ятю.) А ви, пан Ять, хоч і знайомий мені, а я вам не дозволю будувати в чужому будинку такі неподобства! Дозвольте вам вийти геть! Ять. Тобто як? Апломбов. Бажаю, щоб і ви були такою же чесною людиною, як я! Одним словом, дозвольте вам вийти геть! Музика грає туш. Кавалери (Апломбову). Так залиш! Буде тобі! Ну чи коштує? Сідай! Залиш! Ять. Я нічого… Я адже… Не розумію навіть… Извольте, я піду… Тільки ви віддайте мені спочатку п’ять рублів, що ви брали в мене торік на жилетку піку, вибачте на слові. Вип’ю от ще й… і піду, тільки ви спочатку борг віддайте. Кавалери. Ну буде, буде! Досить! Чи коштує через дрібниці? Боярин (кричить). За здоров’я батьків нареченої Євдокима Захарыча й Настасьи Тимофіївни! Музика грає туш. Ура. Жигалов (розчулений, кланяється в усі сторони). Дякую вам! Дорогі гості! Дуже вам вдячний, що ви нас не забули й подарували, не побрезгали!.. І не подумайте, щоб я був випалу який або шахрайство з моєї сторони, а просто з почуттів! Від прямоти душі! Для гарних людей нічого не пошкодую! Дякуємо покірно! (Цілується.) Дашенька (матері). Мамаша, що ж ви плачете? Я так щаслива! Апломбов. Maman схвильована майбутньою розлукою. Але я порадив би їй краще згадати нашу недавню розмову. Ять. Не плачте, Настасья Тимофіївна! Ви подумайте: що таке сльози людські? Легкодуха психіатрія й більше нічого! Жигалов. А рыжики в Греції є? Дымба. Є. Там усе є. Жигалов. А от груздів, мабуть, немає. Дымба. І грузді є. Усе є. Мозковий. Харлампий Спиридоныч, ваша черга читати мову! Добродії, нехай говорить мову! Всі (Дымбе). Мова! мова! Ваша черга! Дымба. Зацем? Я не розумію яке… Сто таке? Змеюкина. Ні, немає! Не смійте відмовлятися! Ваша черга! Вставайте! Дымба (встає, зніяковіло). Я можу говорити таке… Яка Росія і яка Греція. Тепер які люди в Росії і які в Греції… І які по морю плавають каравия, по росіянині знацит кораблі, а по землі різні які зелезные дороги. Я хоросо розумію… Ми греки, ви росіяни й мені ницего не треба… Я можу говорити таке… Яка Росія і яка Греція. Входить Hюнин. Нюнин. Постійте, добродії, не їжте! Перегодите! Настасья Тимофіївна, на хвилиночку! Подаруйте сюди! (Веде Настасью Тимофіївну убік, засапавшись.) Послухайте… Зараз прийде генерал… Нарешті таки… Просто замучився… Генерал справжній, солідний такий, старий, років, мабуть, вісімдесят, а те й дев’яносто… Настасья Тимофіївна. Коли ж він прийде? Нюнин. Цю мінуту. Будете все життя мені вдячні. Не генерал, а малина, Буланже! Не піхота яка — небудь, не інфантерія, а флотський! По чині він капітан другого рангу, а по — ихнему, морському, це однаково, що генерал — майор, або в цивільної — дійсний статський радник. Рішуче однаково. Навіть вище. Настасья Тимофіївна. А ти мене не обманюєш, Андрюшенька? Нюнин. Ну от, шахрай я, чи що? Будьте покійні! Настасья Тимофіївна (зітхаючи). Не хочеться зрячи гроші витрачати, Андрюшенька… Нюнин. Будьте