povnij zmist tixij ranok kozakiv yu chast 1 - Шкільний Всесвіт

Ще тільки — тільки прокричали сонні півні, ще темно було в хаті, мати не доїла корову й пастух не виганяв череду в луги, коли прокинувся Яшка.Він сіл на постелі, довго витріщав ока на блакитнуваті пітні віконця, на смутно, що біліє піч. Солодкий досвітній сон, і голова валиться на подушку, очі сліпаються, але Яшка переборов себе, спотикаючись, чіпляючись за крамниці й стільці, став бродити по хаті, розшукуючи старі штани й сорочку.Поївши молока із хлібом, Яшка взяв у сінях вудки й вийшов на ґанок. Село, начебто більшою пуховою ковдрою, була вкрита туманом. Ближні будинки були ще видні, далекі ледь переглядали темними плямами, а ще далі, до ріки, уже нічого не було видно, і здавалося, ніколи не було ні вітряка на гірці, ні пожежної каланчі, ні школи, ні лісу на обрії… Усе зникло, причаїлося зараз, і центром маленького замкнутого миру виявилася Яшкина хата.Хтось прокинувся раніше Яшки, стукав біля кузні молотком; і чисті металеві звуки, прориваючись крізь завісу туману, долітали до великої невидимої комори й верталися звідти вже ослабленими. Здавалося, стукають двоє: один погромче, іншої потише.Яшка зіскочив з ґанку, замахнувся вудками на, що підкрутився під ноги півня й весело затрусив до клуні. У клуні він витягся з — під дошки іржавий косар і став рити землю. Майже відразу ж почали попадатися червоні й лілові холодні черв’яки. Товсті й тонкі, вони однаково моторно йшли в пухку землю, але Яшка все — таки встигав вихоплювати їх і незабаром накидав майже повну банку. Підсипавши чирвам свіжої землі, він побіг долілиць по стежці, перевалився через тин і задами пробрався до сараю, де на сіннику спав його новий приятель — — — і Володя.Яшка заклав у рот забруднені землею пальці й свиснув. Потім сплюнув і прислухався. Було тихо. — — — і Володька! — — — і покликав він. — — — і Вставай!Володя заворушився на сіні, довго возився й шарудів там, нарешті ніяково сліз, наступаючи на незав’язані шнурки. Особа його, зім’яте після сну, було безглуздо й нерухомо, як у сліпого, у волосся набилася сінна потерть, вона ж, видимо, потрапила йому й за сорочку, тому що, коштуючи вже внизу, поруч із Яшкой, він усе смикав тонкою шиєю, поводив плечима й почухував спину. — — — і А не рано? — — — і сипнуло запитав він, позіхнув і, похитнувшись, схопився рукою за сходи.Яшка розлютився: він устав на цілу годину раніше, черв’яків накопав, вудки притяг… а якщо по правді говорити, то й устав — те він сьогодні через цей замірок, хотів місця рибні йому показати — — — і й от замість подяки й замилування — — — і “рано!” — — — і Для кого рано, а для кого не рано! — — — і зло відповів він і зі зневагою оглянув Володю з голови до ніг.Володя виглянув на вулицю, особу його оживилося, ока заблищали, він почав квапливо зашнуровувати черевики. Але для Яшки вся принадність ранку була вже отруєна. — — — і Ти що, у черевиках підеш? — — — і презирливо запитав він і подивився на відстовбурчений палець своєї босої ноги. — — — і А калоші надягнеш?Володя промовчав, почервонів і прийнявся за інший черевик. — — — і Ну так… — — — і меланхолично продовжував Яшка, ставлячи вудки до стіни. — — — і У вас там, у Москві, мабуть босоніж не ходют… — — — і Ну й що? — — — і Володя знизу подивився в широку, насмішкувато — злу особу Яшки. — — — і Так нічого… Забежи додому, пальто візьми… — — — і Ну й забігу! — — — і крізь зуби відповів Володя й ще більше почервонів.Яшка занудився. Зрячи він зв’язався з усім цією справою. На що вуж Колька да Женька Воронковы — — — і рибалки, а й ті визнають, що краще його немає рибалки у всьому колгоспі. Тільки відведи на місце так покажи — — — і яблуками засиплють! А цей… прийшов учора, увічливий… “Будь ласка, будь ласка…” Дати йому по шиї, чи що? Треба було зв’язуватися із цим москвичем, що, напевно, і риби в очі не видал, іде на риболовлю в черевиках!.. — — — і А ти краватка надягни, — — — і съязвил Яшка й хрипнуло засміявся. — — — і В нас риба ображається, коли до неї без краватки сунешся.Володя нарешті впорався із черевиками й, подрагивая від образи ніздрями, дивлячись прямо перед собою незрячим поглядом, вийшов із сараю. Він готовий був відмовитися від риболовлі й відразу розревітися, але він так чекав цього ранку! За ним знехотя вийшов Яшка, і хлопці мовчачи, не дивлячись один на одного, пішли по вулиці. Вони йшли по селу, і туман відступав перед ними, відкриваючи всі нові й нові будинки, і сараї, і школу, і довгі ряди молочно — білих будівель ферми… Начебто скупий хазяїн, він показував все це тільки на мінуту й потім знову щільно замикався позаду.Володя жорстоко страждав. Він не гнівався на себе за
грубі відповіді Яшке, гнівався на Яшку й здавався собі в цю мінуту неспритним і жалюгідним. Йому було соромно своєї незручності, і, щоб хоч як — небудь заглушити це неприємне почуття, він думав, ожесточась: “Добре, нехай… Пускай знущається, вони мене ще довідаються, я не дозволю їм сміятися! Подумаєш, велика важливість босоніж іти! Воображалы які!” Але в той же час він з відвертою заздрістю й навіть із замилуванням поглядав на босі Яшкины ноги, і на полотняну сумку для риби, і на залатані, надягнуті спеціально на рибний лов штани й сіра сорочка. Він заздрив Яшкиному засмазі і його ході, при якій ворушаться плечі й лопатки й навіть вуха і яка в багатьох сільських дітей уважається особливим шиком.Проходили повз колодязь зі старим, що поросли зеленню зрубом. — — — і Стій! — — — і сказав хмуро Яшка. — — — і Поп’ємо!Він підійшов до колодязя, загримів ланцюгом, витягся важку баддю з водою й жадібно припав до неї. Пити йому не хотілося, але він уважав, що краще цієї води ніде ні, і тому щораз, проходячи повз колодязь, пив її з величезною насолодою. Вода, переливаючись через край бадді, хлюпала йому на босі ноги, він підтискав їх, але всі пив і пив, зрідка відриваючись і галасливо дихаючи. — — — і На, пий, — — — і сказав він нарешті Володі, витираючи рукавом губи.Володі теж не хотілося пити, але, щоб ще більше не розсердити Яшку, він слухняно припав до бадді й став тягти воду дрібними глоточками, поки від холоду в нього не заламало в потилиці. — — — і Ну, як водичка? — — — і самовдоволено довідався Яшка, коли Володя відійшов від колодязя. — — — і Законна! — — — і відгукнувся Володя й поежился. — — — і Мабуть у Москві такої немає? — — — і отруйно прищулився Яшка.Володя нічого не відповів, тільки втяг крізь стислі зуби повітря й примиряюще посміхнувся. — — — і Ти чи ловив рибу — те? — і запитав Яшка. — — — і Немає… Тільки на Москві — Ріці бачив, як ловлять, — — — і упалим голосом зізнався Володя й робко глянув на Яшку.Це визнання трохи зм’якшило Яшку, і він, пощупавши банку із хробаками, сказав як би між іншим: — — — і Вчора наш завклубом у Плешанском бочаге сома бачив….У Володі заблищали ока. — — — і Великий? — — — і А ти думав! Метра два… А може, і всі три — — — і в темряві не розібрати було. Наш завклубом аж перелякався, думав, крокодил. Не віриш? — — — і Брешеш! — — — і захоплено видихнув Володя й затягнув плечима; по його очах було видно, що вірить він всьому безумовно. — — — і Я брешу? — — — і Яшка здивувався. — — — і Хочеш, гайда ввечері сьогодні ловити! Ну? — — — і А можна? — — — і с надією запитав Володя, і вуха його порозовели. — — — і А чого… — — — і Яшка сплюнув, витер ніс рукавом. — — — і Снасть у мене є. Лягвы, в’юнів наловимо… Кожушків захопимо — — — і там головні ще водяться — — — і й на дві зорі! Уночі багаття запалимо… Підеш?Володі стало незвичайно весело, і він тільки тепер відчув, як добре вийти ранком з будинку. Як славно й легко дихається, як хочеться побігти по цій м’якій дорозі, помчатися щодуху, підстрибуючи й взвизгивая від захвату!Що це так дивно дзвякнуло там, позаду? Хто це раптом, начебто вдаряючи раз за разом по натягнутій тугій струні, ясно й мелодически прокричав у лугах? Де це було з ним? А може, і не було? Але чому ж тоді так знайомо це відчуття захвату й щастя? — — — і Що це затріщало так голосно в поле? Мотоцикл? — — — і Володя питально подивився на Яшку. — — — і Трактор! — — — і відповів важливо Яшка. — — — і Трактор? Але чому ж він тріскотить? — — — і Це він заводиться… Незабаром заведеться,.. Слухай. В — В… Чув? Загудів! Ну, тепер піде… Це Федя Костылев — — — і всю ніч орав з фарами, чуйний поспав і знову пішов…Володя подивився в ту сторону, звідки чувся гул трактора, і негайно запитав: — — — і Тумани у вас завжди такі? — — — і Не… коли чисто. А коли попоздней, до вересня ближче, дивишся, і інеєм вдарит. А взагалі в туман риба бере — — — і встигай тягати! — — — і А яка у вас риба? — — — і Риба — Те? Риба всяка… І карасі на плесах є, щука, ну, потім ці… окунь, плотва, лящ… Ще лин. Знаєш лина? Як порося… Те — Олстый! Я сам перший раз піймав — — — і рот роззявив. — — — і А багато можна піймати? — — — і Гм… Усяко буває. Інший раз кіло п’ять, а інший раз так тільки… кішці. — — — і Що це свистить? — — — і Володя зупинився, піднявши голову — — — і Це? Це ути летять… Чирочки. — — — і Ага… знаю. А це що? — — — і Дрозди дзенькають… На горобину прилетіли до тітки Насті в город. Ти дроздів — те ловив коли? — — — і Ніколи не ловив… — — — і У Ведмедика Каюненка сітка є, от перегоди, підемо ловити. Вони, дрозди — те, жаднющие… По полях зграями літають, черв’яків з — під трактора беруть. Ти сітку розтягни, горобини накидай, затайся й чека