povnij zmist svinya skarbnichka andersen g - Шкільний Всесвіт

СВИНЯ — СКАРБНИЧКА

Скільки іграшок було в дитячій! А високо на шафі стояла глиняна до — пиляння у вигляді свині. У спині в неї, звичайно, була щілина, тільки її ще розширили ножем, щоб проходили монети й покрупнее, і дві такі монети в скарбничці вже лежали, не вважаючи безлічі дрібних. Скарбничка була набита битком, так що вуж і не брякала навіть, а про більший ні одній свині із грошима не про що й мріяти. Стояла вона на шафі й дивилася на все в кімнаті зверху долілиць — вона адже могла купити все це, а така думка хоч кому додасть упевненості в собі.Всі навколишні пам’ятали про це, хоча й не висловлювалися вголос — у них і без того було про що поговорити. Ящик комода був напіввідчинений, і звідти витикалася більша лялька, уже підтоптаний і з підклеєної ше — їй. Подивившись по сторонах, вона сказала: — Давайте грати в людей — це завжди цікаво!Піднялася метушня, заворушилися навіть картини на стінах, показуючи, що й у них є зворотний бік, і проти цього нема чого заперечити.Була північ. У вікна світил місяць, пропонуючи всім дарове висвітлення. Брати участь у грі були запрошені всі, навіть дитяча коляска, хоча вона й належала до громіздкого, нижчого розряду іграшок. — Всяк гарний по — своєму! — говорила вона. — Не всім же бути шляхетні — мі, треба кому — небудь і справа робити, як говориться!Письмове запрошення одержала тільки одна свиньякопилка — вона коштуючи — ла так високо, що усне могла й не почути, розсудили іграшки. Ну, а вона навіть не відповіла, прийде чи ні, — і не прийшла. Уже якщо бажають її суспільства, то нехай зроблять так, щоб вона бачила все зі свого місця. Так і зробили.Ляльковий театр поставили прямо перед нею, вся сцена була як на ла — дони. Почати хотіли комедією, а потім передбачалося загальне чаювання й обмін думками. Почали з кінця. Кінь — Качалка заговорила про тренування й чистоту породи, дитяча коляска — про залізниці й силу пари. Все це було по їхній частині, так кому ж і говорити про це, як не їм? Кімнат — ные годинники тлумачили про політика: ” Тики — Тики!” Про них говорили, що вони знають, коли треба “ловити момент”, так от тільки завжди запізнюються. Бамбукова тростинка пишалася своїм залізним черевичком і срібним ковпачком — вона була оббита й зверху й знизу. На дивані лежали дві выши — тые подушки, дуже миленькі й дуже дурненькі. І от почалося предс — тавление.Усі сиділи й дивилися. Глядачів просили клацати, ляскати й гриміти в знак схвалення. Але батіг заявив, що не клацає бабам, а тільки неп — росватанным панянкам. — А я так ляскаю всім! — сказав пістон. — Де — небудь так треба стояти! — сказала плювальниця.У кожного минулого свої думки, які він і висловлював під час ставши — ления. Комедія не коштувала ламаного гроша, але зіграна була превосходно. Виконавці показувалися публіці тільки розфарбованою стороною; дивитися з оборотної на них не покладалося. Усі грали чудово й навіть вивали — валися за рампу — нитки були занадто довгі, — зате так кожний був вид — її. Склеєна лялька до того розчулилася, що розклеїлася зовсім, а свиня — скарбничка відчула в череві така благодушність, що вирішила зробити що — небудь для одного з акторів — наприклад, згадати його у своєму заві — щании кик гідного бути похованим разом з нею, коли прийде час.Усе прийшли в такий захват, що навіть відмовилися від чаю й перейшли пручи — мо до обміну думками — це й називалося грати в людей, причому отут не було ніякого злого наміру, а всього лише гра… Кожний думав лише про рє — бе так про те, що думає свиня із грошима. А свиня із грошима думала більше всіх, думала про свій заповіт і похорон. “Коли прийде година…” — а він завжди приходить скоріше, ніж очікують. Бац! Свиня звалилася із шафи на підлогу й розлетілася вщент. А монети так і застрибали, так і затанцювали. Маленькі вертілися вовчком, великі котилися солідно.Особливо довго котилася одна — їй дуже хотілося погуляти по белу світла. Так воно й сталося — і вона відправилася гуляти по світлу, і ос — тальные теж. А черепки від свині відправилися в сміттєвий ящик. Тільки на шафі вже на інший день красувалася нова свиня — скарбничка. У шлунку в неї було ще порожньо, і вона не брякала — у цьому вона була схожа зі старої. Для початку досить і цього, а ми на цьому скінчимо