povnij zmist suyeta sune zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

Життя, братики мої, зовсім стає нормальною. Все определенно

досягає довоєнної якості.Навіть такий життєвий дріб’язок, як похорони, і ті помітно здобувають довоєнний рівень.Знову з’явилися фігурні колісниці. Труни знов — таки випускаються з ручками. Факельники ходять. Деякі приватники затягують коней сітками, щоб грубий вид тварини не ображав родича.Проводжаючі родичі теж помітно підтяглися: ідуть купчасто, не врозбрід. Багато хто, незважаючи на мануфактурну кризу, попрежнему прикрашають свої капелюшки чорним коленкором.Не дуже давно я навіть бачив, як поперед ходу кидали ялинові гілки й сучки. Правда, гілки ці відразу моментально підбирали позаду, що йдуть родичі, і перехожі, і навіть у деяких місцях відбувався смітник, але від цього пишність обряду анітрошки не зменшувалася.Загалом кажучи, все приходить у свою норму. Прямо померти приємно.А в якому — небудь у двадцятому році так хіба ж звертали увагу на які — небудь такі обряди?Один раз пам’ятаю я, братики мої, виявлений був труп під воротами нашого будинку. На Васильевском острові.Особливого переполоху не було, але екстрені збори все — таки влаштували.Голова комітету виступив тоді з невеликою мовою. — — — і Міжнародне становище, говорить, таке — те, а поряд із цим відбуваються такі дрібні факти й учинки. Деяким громадянам небажання реєструвати й ховати свої трупи, от вони й кидають під чужі ворота. У короткий час другий випадок на нашій вулиці. Ховаєте колективно. У мене своїх делов по горло.Час був тоді простої. Їжа груба. Їжа ця не дозволяла фантазувати й обмірковувати обряди. Взяли мешканці й увечері колективно віднесли труп до сусіднього будинку. І поклали під ворота.Днів п’ять або шість мотали цей труп по різних будинках. А після — кудись відвезли.Отож, я й говорю. Жили тоді просто. Ніякої мішури, ніякої суєти — — суне не було.Спасибі, братики мої, що не подох я у дведцатом року.Зараз все — таки себе, через ці обряди, неначебто людиною себе почуваєшся