povnij zmist rus bezpritulna yesenin s a - Шкільний Всесвіт

Товариші, сьогодні в горі я,Прокинулася больв згаслому скандалісті!Мені вспомниласьпечальная історія — Історія про Оливере Твіст.Ми всі по — разномусудьбой своєї оплакані.Хто міцність знав,Кому Сибір знайомий.Знати, тому теперьпопы й дьяконыо здравье молятсявсех членів Раднаркому.І тому крестьянинс горілки штофа,Розповідаючи сродникам своїм,Дивиться на Маркса,Як на Саваофа,Пускаючи Ленинув ока тютюновий дим.Іронія долі!Ми всі отропщены.Над старим твердовставлен міцний кіл.Але все — таки в насмонашеские общиныс “аминем” ставяткаждый протокол.І говорять,Забувши про дні небезпечних:”Уж як ми їх…Не в пух, а прямо в порох…П’ятнадцять штук я самзарезал червоних,Так стільки ж кожний,Усякий наш чернець”.Росія — Мати!Прости мене,Прости!Але цю дикість, підлу й злу,Я на своєму нетривалому путині приголублюи не поцілую.У них житла є,У них є хліб,Вони з молитвамии милостиві й ситі.Але є на этойгорестной землі,Що всіма добрымии злими позабуті.Хлопчиська років семи — восьмиснуют серед штатів без призора,Бестелыми корявими костьмиони нам знактяжелого докору.Товариші, сьогодні в горі я,Прокинувся біль у згаслому скандалісті.Мені вспомниласьпечальная історія — Історія про Оливере Твіст.Я теж ріс,Нещасний і худий,Серед рідких,Тяжких світанків.Але якщо б устали всехлопчиська низкою,Те були б тысячипрекраснейших поетів.У них Пушкін,Лермонтов,Кольцов,И наш Некрасов у них,У них я.. . . . . . . . . . . . . . .Не тому ль моею грустьювеет стих,Дивлячись на ихневымытые пики.Я знаю майбутнє.Це їх…Їхній календар…І вся земна слава.Не тому льмой гіркий буйний стихдля всіх інших — Як смертна отрута.Я тільки ним співаю, ЩоНочує в казанах,Співаю для них,Хто спить часом у вбиральні.ПРО, нехай онихотя б прочитають у віршах,Що є за нихобиженные у світі.