Леонід Андрееврассказ змії про те, як у неї з’явилися отрутні зуби
— Тихіше, тихіше, тихіше. Підсунься ближче. Дивися в очі.Я завжди була чарівною істотою, ніжним, чутливим і вдячним. І мудрим. І шляхетним. І таким гнучким у звоях стрункого тіла, що тобі буде радістю глянути на тихий танець мою; от у кільця згорнуся я, тускло блисну чешуею, сама оповлю себе з ніжністю й у ніжно — холодних обіймах помножу сталеве тіло. Одна в безлічі! Одна в безлічі!Тихіше. Тихіше. Дивися в очі.Тобі не подобаються погойдування мої й мій прямій, відкритий погляд? Ах, важка голова моя, і тому погойдуюся я тихо. Ах, важка голова моя, і тому дивлюся я прямо, погойдуючись. Підсунься ближче. asics gel nimbus 17 uomo Дай мені тепла небагато, погладь перстами моє мудре чоло: у його прекрасних обрисах знайдеш ти образ чаші, у яку стікає мудрість, роса нічних квітів. Коли звоями креслю я повітря, у ньому залишається слід, візерунок найтоншої павутини, сплетенье сонних чарів, зачарування безшумного руху, нечутний свист ковзних ліній. Мовчу й гойдаюся, дивлюся й гойдаюся — що за дивну вагу ношу я на шиї?Я люблю тебе.Я завжди була чарівною істотою й любила ніжно тих, кого любила. Підсунься ближче. Ти бачиш мої біленькі, гострі, чарівні зубки? — цілуючи, я кусала. Не боляче, немає: небагато. Від ніжності, пестячи, кусала я небагато, до перших світлих крапельок, до лементу, схожого на сміх, коли лоскочуть. Adidas Zx 800 Heren Це дуже приємно, не думай: інакше не верталися б до мене за поцілунками, кого я цілувала. Це тепер я можу поцілувати тільки раз — як сумно: тільки раз. Один поцілунок на кожний… як мало для люблячого серця, чутливої душі, що прагне до великого злиття. Але це тільки я, сумна, цілу раз і знову повинна шукати любові — він іншої любові вже не знає, для нього нерозривний і вічний мій шлюбний, ніжний, єдиний поцілунок. fjällräven kånken Laptop 15 Я говорю з тобою довірливо; і коли скінчу мою розповідь… я тебе поцілую.Я люблю тебе.Дивися в очі. Не чи правда, який чудовий, який державний погляд? І твердий. І прямій. І пильний, як сталь, приставлена до серця… дивлюся й гойдаюся, дивлюся й чарую, у зелених очах збираю твій страх, твою любовну, втомлену, покірну тугу. Підсунься ближче.
- Air Max Flyknit Donna
- Nike Air Huarache Dames
Це тепер я цариця, і ти не смієш не бачити моєї краси, а був дивний час… Ах, яке дивний час! При одному спогаді я хвилююся — ах, яке дивний час! Мене не любили. Мене не шанували. З жестокою лютістю мене переслідували, топтали в бруд і знущалися — ах, яке дивний час! Одна в безлічі! Одна в безлічі!Я говорю тобі: підсунься ближче.За що не любили мене? Адже й тоді я була чарівною істотою, незлобивим, ніжним, танцюючим чудово. Але мене мучили.
Мене палили вогнем. Важкі й грубі звірі топтали мене тупими ступнями безумно важких ніг: холодні ікла кривавих ротів розривали моє ніжне тіло — і в неспроможній скорботі я гризла пісок, ковтала пил землі й умирала в розпачі. fjallraven kanken classic Щодня я вмирала розтоптана. Щодня я вмирала в розпачі. Ах, яке підлий час! Дурний ліс усе забув і цього часу не пам’ятає, але ти пошкодуй мене. Nike Air Max 1 męskie człrwone Підсунься ближче. Nike Air Max 90 Pas Cher Pour Femme Пошкодуй мене, ображену. Сумну. Nike Air Max 2016 Heren wit Люблячу. Танцюючу прекрасно.Я люблю тебе.Як могла я захищатися? У мене були тільки мої біленькі, дивовижні, гострі зубки, — вони придатні лише для поцілунків. Як могла я захищатися? — це тепер я ношу на шиї цю страшну вагу голови й погляд мий наказовий і прямий, а тоді була легка голова моя й ока дивилися лагідно. Тоді в мене ще не було отрути. Ах, важко голові моєї, і тримати її мені важко! Ах, я утомилася від мого погляду, два камені в чолі моєму, і це мої очі. Нехай дорогоцінні блискаючі камені, але важко носити їх замість лагідних очей, вони давлять мозок… важко голові моєї! Дивлюся й гойдаюся, у зеленому тумані бачу тебе — ти так далеко. Підсунься ближче.Бачиш: навіть у сумі я прекрасна, і томен мій погляд від любові. Дивися в зіницю: я буду звужувати його й розширювати, і дам йому особливий блиск, мерехтіння нічної зірки, гру всіх дорогоцінних каменів: алмазів, зелених смарагдів, що жовтіють топазів, рубінів криваво — червоних. Дивися в очі: це я, цариця, вінчаюся короною моею, а те, що блискає, горить і падає, віднімає в мене розум, волю й життя — це отрута. Це крапелька моєї отрути.Як це трапилося? — я не знаю. Я не харчувала зла до живучого.Я жила й страждала. Мовчала. Таїлася. Adrian Gonzalez Jersey Ховалася квапливо, коли могла сховатися, уползала поспішно. Але плачучої не бачили мене, я не вмію плакати; і усе швидше й прекрасніше ставав мій тихий танець. Одна в тиші, одна в глухомані з тоскою в серце я танцювала — вони ненавиділи мій швидкий танець і охоче вбили б мене, що танцює. І раптом стала тяжчати моя голова — як це дивно! — стала тяжчати моя голова.