povnij zmist rodichi panayev i i 1 6 - Шкільний Всесвіт

И. И. Панаевродственникиглава IВ селі Благовєщенськом значилося 232 душі мужеска підлоги. Сіло Благовещенскоепринадлежало шістьом власникам, з яких три мали в ньому постоянноеместопребывание: неодружений і відставний армійський поручик Брыкалов, років сорока; дворянин, що неслужив, Ардальон Игнатьич Стойковский, п’ятдесятьох дев’яти років, отецмногочисленного сімейства й слуга чоловіки своєї Гафії Василівни, барині товстої, сбельмом на правому оці, — і, нарешті, сестриця Ардальона Игнатьича — Олимпиадаигнатьевна, удова років п’ятдесятьох шести, не без підстави пользовавшаяся уважениемвсего відділка за свої моральні й релігійні правила. В Олімпіади Игнатьевныбыли син і дочка — Петруша й Наташа. Петруше було років дев’ятнадцять, Наташе двадцатьдва року.З 232 душ села Благовіщенського, Брюхатово тож, 62 душі принадлежалиолимпиаде Ігнатіївні, 85 душ її братові, 45 поручикові Брыкалову, а інші за темдругим власникам, про які згадувати тут не для чого. Три панські домакрасовались у різних кінцях села Благовіщенського. Втім, красувався, властиво,тільки один панський будинок, що належав Ардальону Игнатьичу, тому що цей домбыл оббито тесом, пофарбований фарбою й перебував на самому завидному місці, тобто нанебольшой площадці проти церкви. Будинок Олімпіади Ігнатіївни був не те чтобысовсем будинок, а так, щось середнє між будинком і избою: старий, що не обли тесом, онстоял, самотній і похмурий, похитнувшись набік, на самому кінці села. Ні одногодерева, жодного кустика не було навкруги його — тільки позаду двір, обнесений тином,голий двір, випалений сонцем і слизький під час літньої посухи, як паркет, а надзлодії три або чотири людські хатинки, також старезні. Поручик Брыкалов жив просто вбольшой селянській хаті, критою соломою.Гріх сказати, щоб власники села Благовіщенського жили в любові й світі. Ногаардальона Игнатьича три роки не переступала порога його сестриці Олимпиадыигнатьевны… І хоча він, по своєму лагідному й богобоязливому характері, щороку настрастной тижню замірявся примиритися з нею й щороку починав до неї письмоследующими рядками:”Милостива Государиня любезнейшая сестриця.Приступаючи нині до великої Справи з належними щирому Христианинучувствиями нелицемірної смиренності й покаяння у своїх провинах і разом з тим, таккак Родинні наші відносини похитнуті… те…”Але на цьому те Гафія Василівна щораз ловила його, вихоплювала в негоначатое лист і рвала в дрібні шматочки.Родинна згода Ардальона Игнатьича й Олімпіади Ігнатіївни, щообурювалося досить часто Гафією Василівною, остаточно було перервано наполюбовном розмежуванні за якийсь клаптик незручної землі. Цей клаптик Агафьявасильевна нізащо не хотіла поступитися Олімпіаді Ігнатіївні, Олімпіада жеигнатьевна, у свою чергу, ні за які блага не хотіла поступитися Гафії Василівні.Таким, образом, незважаючи на неймовірні зусилля посередника, полюбовне размежеваниеземли села Благовіщенського дотепер не відбулося. Борг справедливості змушує,втім, помітити, що не одні Гафія Василівна й Олімпіада Ігнатіївна былипрепятствием до полюбовного розмежування. Поручик Брыкалов чомусь твердовознамерился привласнити собі 4′/2 десятини землі під стройовим лісом, бесспорнопринадлежавшие Ардальону Игнатьичу, і, незважаючи ні на які доводи, объявилторжественно, що він чути нічого не хоче, що хоч до ножів справа дійде, а він не поступиться ці 4′/2десятини. Розповідали також (за вірогідність цього я не можу, однак,поручитися), що поручик неодноразово підсилав селян своїх по ночах рубати лесардальона Игнатьича й що Гафія Василівна, углядівши один раз із вікна Пантелея,старосту поручика, изволила вибігти сама на двір в одній кофточці (деякі злыеязыки запевняють, що навіть і без кофточки) і із грозивши телодвижениями закричала вследему: — Скажи, шахрай, своєму панові, щоб він мені, грабіжник, не показувався наглаза, а то я йому всі його тараканьи вуси вискубаю! Чуєш?..Говорили, що Пантелей передав це поручикові від слова до слова й що поручик,вислухавши Пантелея, дуже холоднокровно помітив: — А от перегоди вона в мене, я її, каналью, зацькую собаками.Говорили також… але немає можливості передати всіх розповідей друг про другевладельцев села Брюхатова. Цим розповідям не було б кінця. І завдяки тільки имобнаруживались деякі ознаки життя й руху в селі Брюхатове… Такповерхность стоячого болота, затягнутого зеленоватою цвіллю, обурюється толькотогда, коли хлопчиська, бавлячись, кидають у нього камінчики.Сіло Брюхатово не могло похвалитися маль