povnij zmist princ i zhebrak tven m 1 13 - Шкільний Всесвіт

Марко Твен.Принц і нищиймилым і ґречним дітям,Сузи й Кларі Племенс,з почуттям серцевої любвипосвящает цю книгу їхній батько Предисловиеэту повість я розповім вам у тім виді, у якому я чув її від однієї людини, що слышали її від свого батька, що чув її від свого батька, а той від свого й так далі. Триста років, а бути може й долее, батьки передавали її синам, і в такий спосіб вона була збережена для потомства. Можливо, що це історичний факт, але можливо — переказ, легенда. Мабуть, все це було, а мабуть, цього й не було, але все — таки могло б бути. Можливо, що в старий час у неї вірили мудреці й учені, але можливо й те, що тільки прості з люди вірили в неї й любили її.ПРО, у милосерді подвійна благодать:Блаженна й той, хто милує, і той,Кого він милує. Nike Air Max 2016 Goedkoop Усього сильнееоно в руках у сильних; королямоно пристало більше, ніж корона.Шекспір, “Венеціанський купець” 1. НАРОДЖЕННЯ ПРИНЦА Й НАРОДЖЕННЯ Нищегоэто було наприкінці другої чверті шістнадцятого сторіччя.В один осінній день у древнім місті Лондоні в бідній сім’ї Кенти народився хлопчик, що був їй зовсім не потрібний. У той же день у багатій сім’ї Тюдоров народилася інша англійська дитина, що був потрібний не тільки їй, але й всієї Англії. Англія так давно мріяла про нього, чекала його й молила бога про нього, що, коли він і справді з’явився на світло, англійці ледве з розуму не зійшли від радості. Люди, тільки — но знайомі між собою, зустрічаючись у той день, обіймалися, цілувалися й плакали. Ніхто не працював, усі святкували — бедные й богатые, простолюдини й знатні, — бенкетували, танцювали, співали, пригощалися вином, і така гульня тривала кілька днів і ночей. Удень Лондон представляв собою дуже гарне видовище: на кожному балконі, на кожному даху розвівалися яскраві прапори, по вулицях прямували пишні процесії. chaussure Asics Gel-Lyte III Уночі теж було на що подивитися: на всіх перехрестях палали більші багаття, а навколо багать веселилися цілі полчища гуляк. У всій Англії тільки й розмов було, що про немовля Едуарді Тюдоре, принці Уэльском [спадкоємець англійського престолу носить титул принца Уэльского], а той лежав загорнений у шовки й атласи, не підозрюючи про всю цю метушню й не знаючи, що з ним няньчаться знатні лорди й леді, — йому це було байдуже. Але ніде не чутно було толков про іншу дитину, Тома Кенти, сповитому в жалюгідні ганчірки. Говорили про нього тільки в тій злидарській, убогій сім’ї, який його поява на світло обіцяло так багато турбот.