povnij zmist prinadnosti kulturi opalni opovidannya zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

Завжди я симпатизував центральним переконанням,Навіть от, коли в епоху воєнного комунізму неп уводили, я не протестував. Неп — — Так неп. Вам видней.Але між іншим при введенні непу серце в мене запекло стискувалося. Я як би передчував деякі різкі зміни.І дійсно при воєнному комунізмі куди як було свободней відносно культури й цивілізації. Скажемо, у театрі можна було вільно навіть не роздягатися — — — і сиди в чому прийшов. Це було досягнення.А питання культури — — — і це собаче питання. Хоча б щодо того ж раздеванья в театрі. Звичайно, слів немає, без пальто публіка выгодней відрізняється — — — і красивей і элегантней. Але що добре в буржуазних країнах, то в нас іноді виходить боком.Товариш Локтев і його дама Нюша Кошелькова на — днях зустріли мене на вулиці. Я гуляв або, може бути, ішов горло промочити — — не пам’ятаю.Зустрічають і вмовляють. — — — і Горло, — — — і говорять, — — — і Василь Митрофанович, від вас не втече. Горло зазавжди при вас, зазавжди його прополоскати встигнете. Идемте краще сьогодні в театр. Спектакль — — Сгрелка”.І, одним словом, умовили мене піти в театр — — — і провести культурно вечір.Прийшли ми, звичайно, у театр. Взяли, звичайно, квитки по рубль тридцять. Піднялися по сходам. Раптом назад кличуть. Велять роздягатися. — — — і Польта, говорять, сымайте.Локтев, звичайно, з дамою моментально скинули польта. А я, звичайно, коштую в раздумьи. Пальто в мене було в той вечір прямо на нічну сорочку надето. Піджака не було. І почуваю, братики мої, сымать якось ніяково. Прямо, думаю, сором може зараз відбутися. Головне — — — і сорочка не можна сказати, що брудна. Сорочка не особливо брудна. Але, звичайно, груба, нічна. Шинельний ґудзик, звичайно, на комірі пришитий велика. Сором, думаю, з таким великим ґудзиком у фойє йти.Я говорю своїм: — — — і Прямо, говорю, товариші, не знаю, чого й робити. Я сьогодні одягнений неважливо. Ніяково якось мені пальто сымать. Все — таки підтяжки там і сорочка знову ж груба.Товариш Локтев говорить: — — — і Ну, здайся.Розстебнувся я. Показуюся. — — — і Так, говорить, дійсно видик…Дама теж, звичайно, подивилася й говорить: — — — і Я, говорить, краще додому піду. Я, говорить, не можу, щоб кавалери в одних сорочках поруч із мною ходили. Ви б, говорить, ще подштанники поверх штанів пристебнули. Досить, говорить, вам ніяково в такомотвлеченном виді в театри ходити.Я говорю: — — — і Я не знав, що я в театри ходжу, — — — і дурка яка. Я. може, піджаки рідко надягаю. Може, я їх бережу, — — — іщо тоді?Стали ми думати, чого робити. Локтев, собака, говорить: — — — і От чого. Я, говорить, Василь Митрофанович, зараз тобі свою жилетку дам. Одягай мою жилетку й ходи в ній, начебто тобі увесь час у піджаці пекуче.Розстебнув він свій пиджачек, став мацати й шарити усередині себе.. — — — і Ой, говорить, мати чесна, я, говорить, сам сьогодні не при жилетці. Я, говорить, тобі краще зараз галстух дам, все — таки поприличней. Прив’яжи на шию й ходи, начебто тобі пекуче.Дама говорить: — — — і Краще, говорить, я, їй — богу, додому піду. Мені, говорить, удома якось спокойней і пранка чекає. А те, говорить, один кавалер ледве не в подштанниках, а в іншого краватка замісце піджака. Пущай, говорить, Василь Митрофанович у пальто попросить піти.Просимо й благаємо, показуємо союзні книжки — — — і не пущают. Це, говорять, не 19 рік у пальто сидіти. — — — і Ну, говорю, нічого не пропишеш. Здавайся, братики, треба додому повзти.Але як подумаю, що рубль тридцять заплачене, не можу йти — — — і ноги не йдуть до виходу. Локтев, собака, говорить: — — — і От чого. Ти, говорить, підтяжки отстегни, — — — і пущай їхня дама понесе замісце сумочки. А сам валяй як є: начебто в тебе це літня сорочка „апаш” і тобі, одним словом, у ній увесь час пекуче.Дама говорить: — — — і Я підтяжки не понесу, як хочете. Я, говорить, не для того в театри ходжу, щоб чоловічі предмети в руках носити. Пущай Василь Митрофанович сам несе або в кишеню собі суне.Роздягаю пальто. Коштую в сорочці, як сукин син.А холод досить собачий. Тремчу й прямо зубами брязкаю. А навкруги публіка дивиться.Дама відповідає: — — — і Скоріше ви, негідник этакий, відстібайте помочи. Народ же навкруги ходить. Ой, їй — богу, краще я додому зараз піду.А мені незабаром теж не отстегнуть. Мені холодно. У мене, може, пальці не слухаються — — — і відразу відстібати. Я вправи руками роблю.Після опоряджаємося й сідаємо в місця.Перший акт проходить добре. Тільки що холодно. Я весь акт гімнастикою займався.Раптом в антракті задні сусіди скандал піднімають. Кличуть адміністрацію. Пояснюють щодо мене. — — — і Дамам, говорять, огидно на нічні сорочки ди