povnij zmist prigodi neznajki i jogo druziv nosov n 1 8 - Шкільний Всесвіт

Глава перша. КОРОТЫШКИ ІЗ КВІТКОВОГО МІСТА

В одному казковому місті жили коротышки. Коротышками їх називали тому, що вони були дуже маленькі. Кожний коротышка був ростом з невеликий огірок. У місті в них було дуже красиво. Навколо кожного будинку росли квіти: маргаритки, ромашки, кульбаби. Там навіть вулиці називалися іменами квітів: вулиця Дзвіночків, алея Ромашок, бульвар Васильків. А саме місто називалося Квітковим містом. Він стояв на березі струмка. Цей струмок коротышки називали Огурцовой рікою, тому що по берегах струмка росло багато огірків.За рікою був ліс. Коротышки робили з березової кори човника, перепливали через ріку й ходили в ліс за ягодами, за грибами, за горіхами. Збирати ягоди було важко, тому що коротышки адже були малюсінькі, а за горіхами й зовсім доводилося лазити на високий кущ так ще тягти із собою пилку. Жоден коротышка не зміг би зірвати горіх руками — — — і їх треба було пиляти пилкою. Гриби теж пиляли пилкою. Спиляють гриб під самий корінь, потім розпиляють його на частині й тягнуть по шматочках додому.Коротышки були неоднакові: одні з них називалися малятами, а інші — — — і малятами. Малята завжди ходили або в довгих штанях навыпуск, або в коротеньких штанцях на помочах, а маляти любили носити платтячка з пестренькой, яскравої матерії. Малята не любили возитися зі своїми зачісками, і тому волосся в них були короткі, а в малят волосся були довгі, ледве не до пояса. Маляти дуже любили робити різні гарні зачіски, волосся заплітали в довгі коси й у коси вплітали стрічечки, а на голові носили бантики. Багато малят дуже пишалися тим, що вони малята, і зовсім майже не дружили з малятами. А малята пишалися тим, що вони маляти, і теж не хотіли дружити з малятами. Якщо яке — небудь маля зустрічало на вулиці маляти, те, углядівши його видали, зараз же переходила на іншу сторону вулиці. І добре робила, тому що серед малят часто попадалися такі, які не могли спокійно пройти повз маля, а обов’язково скажуть їй що — небудь образливе, навіть штовхнуть або, ще того гірше, за косу смикнуть. Звичайно, не всі малята були такі, але адже цього на чолі в них не написано, тому маляти вважали, що краще заздалегідь перейти на іншу сторону вулиці й не попадатися назустріч. За це багато малят називали малят воображульками — — — і придумають же таке слово! — — — і а багато малят називали малят забіяками й іншими образливими прізвиськами.Деякі читачі відразу скажуть, що все це, напевно, вигадки, що в житті таких малят не буває. Але ніхто адже й не говорить, що вони в житті бувають. У житті — — — і це одне, а в казковому місті — — — і зовсім інше. У казковому місті все буває.В одному будиночку на вулиці Дзвіночків жило шістнадцять малышей — коротышей. Самим головним з них було маля — коротыш, по ім’ю Знайка. Його прозвали Знайкой за те, що він знав дуже багато. А знав він багато тому, що читав різні книги. Ці книги лежали в нього й на столі, і під столом, і на ліжку, і під ліжком. У його кімнаті не було такого місця, де б не лежали книги. Від читання книг Знайка зробився дуже розумним. Тому всі його слухалися й дуже любили. Одягався він завжди в чорний костюм, а коли сідав за стіл, надягав на ніс окуляри й починав читати яку — небудь книгу, то зовсім ставав схожий на професора.У цьому ж будиночку жив відомий доктор Пилюлькин, що лікував коротышек від всіх хвороб. Він завжди ходив у білому халаті, а на голові носив білий ковпак з пензликом. Жив тут також знаменитий механік Винтик зі своїм помічником Шпунтиком; жив Сахарин Сахариныч Сиропчик, що прославився тим, що дуже любив газовану воду із сиропом. Він був дуже ввічливий. Йому подобалося, коли його називали на ім’я й по батькові, і не подобалося, коли хто — небудь називав його просто Сиропчиком. Жив ще в цьому будинку мисливець Кулька. У нього був маленький собачка Булька й ще була рушниця, що стріляло пробками. Жив художник Тюбик, музикант Гусля й інші малята: Торопыжка, Буркун, Мовчун, Пончик, Растеряйка, два брати — — — і Авоська й Небоська. Але найвідомішим серед них було маля, по ім’ю Незнайка. Його прозвали Незнайкой за те, що він нічого не знав.Цей Незнайка носив яскравий блакитний капелюх, жовті, канаркові, штани й жовтогарячу сорочку із зеленою краваткою. Він взагалі любив яскраві фарби. Нарядившись таким папугою, Незнайка цілими днями тинявся по місту, складав різні небилиці й усім розповідав. Крім того, він постійно кривдив малят. Тому маляти, углядівши видали його жовтогарячу сорочку, зараз же повертали у зворотну сторону й ховалися по будинках. У Незнайки був друг, по ім’ю Гунька, що жив на вулиці Маргариток. З Гунькою Незнайка міг бовтати п