povnij zmist prigodi chippolino rodari dzh 1 10 - Шкільний Всесвіт

ГЛАВА ПЕРША,у якій Чиполлоне віддавив ногу принцові Лимонучиполлино був сином Чиполлоне. І було в нього сім братів: Чиполлетто, Чиполлотто, Чиполлочча, Чиполлучча й так далі — самі підходящі імена для чесної цибульної сім’ї. Люди вони були гарні, треба прямо з — зать, так тільки не везло їм у житті.Що ж поробиш: де лук, там і сльози.Чиполлоне, його дружина й сини жили в дерев’яній халупі ледве побільше шухлядки для городньої розсади. Якщо багатіям траплялося попадати в этиес — та, вони невдоволено морщили носи, гарчали: “Фу, як несе луком!” — і наказували кучерям їхати швидше.Один раз бідну окраїну зібрався відвідати сам правитель країни, принц Лимон. Придворні жахливо турбувалися, чи не вдарить цибульний захід у ніс його високості. — Що скаже принц, коли відчує цей захід бідності? — Можна опрыскать бідняків парфумами! — запропонував Старший Камергер.На окраїну негайно відправили дюжину солдатів — лимончиков, чтобнаду — шити тих, від кого пахне луком. Цього разу солдати залишили в казармах свої шаблі й пушки й звалили на плечі величезні бідони з опрысвателя — мі. У бідонах були: квітковий одеколон, фіалкова есенція й навіть найкраща рожева вода.Командир наказав Чиполлоне, його синам і всій рідні вый з доми — шек. Солдати побудували їх у ряди й гарненько опрыскали з голови до ніг одеколоном. Від цього запашного дощу в Чиполлино з незвички зробилася найсильніша нежить. Він став голосно чхати й не розчув, до видали до — нісся протяжливий звук труби.Це на окраїну прибув сам правитель зі свитою Лимонів, Лимонишек і Лимончиков. Принц Лимон був одягнений в усі жовте від голови до ніг, а на жовтій шапочці в нього побрякивал золотий дзвіночок. У пдворных Лимо — новий дзвіночки були срібні, а в солдатів — лимончиков — бронзові. Всі ці дзвіночки дзенькали, не перестаючи, так що виходила чудова музика. Послухати її збіглася вся вулиця. Народ вирішив, про прийшов бродячи — чий оркестр.Чиполлоне й Чиполлино виявилися в першому ряді. Їм оим дісталося не — мало поштовхів і стусанів від тих, хто напирав позаду. Нарешті бідний старий Чиполлоне не витримав і закричав: — Назад! Осади назад!..Принц Лимон насторожився. Це що таке?Він підійшов до Чиполлоне, величаво переступаючи своїми короткими, кривими ніжками, і строго подивився на старого: — Чого це ти кричиш “назад”? Мої вірнопіддані так жадають побачити мене, що рвуться вперед, а тобі це не подобається, так? — Ваша високість, — прошептав на вухо принцові Старший Камергер, — мені здається, що ця людина — небезпечний заколотник. Його потрібно взяти під особливе спостереження.Негайно ж один із солдатів — лимончиков направив на Чиполлоне підзорну трубу, которою користувалися для спостереження за возмутителями спокою. У кожного Лимончика була така труба.Чиполлоне позеленів від страху. — Ваша високість, — промурмотав він, — так адже вони мене заштовхають! — И прекрасно зроблять, — прогримів принц Лимон. — Так тобі й треба!Отут Старший Камергер звернувся до юрби із промовою. — Улюблені наші піддані, — сказав він, — егвысочество благода — рит вас за вираження відданості й за старанні пии, якими ви потчу — ете один одного. Штовхайтеся посильнее, напирайте щосили! — Але адже вони й вас самих, чого доброго, з ніг сшибут, — спробував заперечити Чиполлино.Але зараз же інший Лимончик направив на хлопчика підзорну трубу, і Чиполлино порахував за краще зникнути в юрбі.Спочатку задні ряди напирали на передні не ишком сильно. Але Старий — ший Камергер так люто поглядав на недбайливих, що зрештою юрба захвилювалася, як вода в діжці. Не вержав напору, старий Чи — поллоне закрутився стрімголов і ненавмисно настул на ногу самому Чи принцові — мону. Його високість, на ногах у якого були неабиякі мозолі, відразу побачив всі зірки небесні без допомоги приорного астронома. Десять сол — дат — лимончиков кинулися з усіх боків на нещасного Чиполлоне й надягли па його наручники. — Чиполлино, Чиполлино, синок! — зва розгублено оглядаючись по ста — ронам, бідний старий, коли його вели солдати.Чиполлино в цю мінуту перебував дуже далеко від місця події й нічого не підозрював, але зеваки, що снували навколо, уже всі знали й, як буває в подібних випадках, знали дажеольше того, що було на самому де — ле. — Добре, що його вчасно схопили, — говорили дозвільні базіки. — Ви тільки подумайте, він хотів заколоти його високість кинджалом! — Нічого подібного: у лиходія кулемет у кишені! — Кулемет? У кишені? Бути цього не може! — А хіба ви не чуєте стрілянини?Насправді це була зовсім не рельба, а тріск свя