povnij zmist poema gashishu bodler sh 1 4 - Шкільний Всесвіт

Присвячується J. G. F (Ім’я жінки, який автор присвятили свою працю, не

установлено)Мій милий друг!Здоровий глузд говорить нам, що все земне мало реально й що щира реальність речей розкривається тільки в мріях. Насолоджуватися щастям, природн або штучним, може тільки той, хто має рішучість прийняти його; але для тих, хто воістину гідний вищого щастя, благополуччя, доступне смертним, завжди здавалося нудотним.Люди обмежені порахують дивним і, бути може, навіть зухвалим, що книга про штучні насолоди присвячується жінці — самому природному джерелу самих природних насолод. Однак не можна заперечувати, що подібно тому, як реальний мир входить у наше духовне життя, будучи матеріалом для неї й сприяючи утворенню того невизначеного сплаву, що ми називаємо нашою особистістю, — так і жінка входить у наші мрії, те огортаючи їхнім глибоким мороком, те опромінюючи яскравим світлом.Втім, чи не однаково, чи буде зрозуміло іншим ця присвята? Хіба для самолюбства автора неодмінно потрібно, щоб книга його була зрозуміла ким — небудь, крім того або тої, для кого вона написана? Та й, нарешті, невже вже так необхідно, щоб вона була написана для кого — небудь? У мене, наприклад, так мало потяга до живих істот, що, подібно дозвільним і чутливим жінкам, що посилають свої виливи уявлюваним приятелькам, я хотів би писати тільки для ‘померлих.Але цю книжку я присвячую не мертвої: та, до якої я звертаюся, — хоча й хвора — завжди діяльна, завжди жива в моїй душі, і думки її звернені тепер до Неба, цьому джерелу всіх просвітлінь. Тому що людська істота має особливий дарунок витягати — як ліки з найнебезпечніших отрут — цілий ряд нових і самого тонких m’qk’fdemhi навіть зі страждання, нещастя й фатального нещастя.Ти побачиш у цих начерках самотнього, похмурого подорожанина, що загубився в рухливому людському морі й уносящегося серці й думкою до далекого Электре, що так недавно ще отирала піт з його чола й освіжала його гарячково запечені губи; і ти зрозумієш подяку Ореста, якого ти оберігала від кошмарів, розсіюючи тихим материнським пещенням його жахливі, болісні сни. (Орест і Электра — брат і сестра, діти Агамемнона, убитого підступною дружиною. Орест за допомогою Электры помстився за батька, убивши свою матір і її коханця. За це боги покарали його божевіллям, його переслідували богині — месниці Эринии, але над ним зглянувся Аполлон і зцілив його. — прим. ред.) Ш. Б. I. ПОТЯГ До Бесконечномутем, хто вміє спостерігати самих себе й запам’ятати свої переживання, тим, хто зумів, подібно Гофману, установити свій духовний барометр, доводилося відзначати в обсерваторії своїх думок ясні періоди, щасливі дні, чудесні мінути. Бувають дні, коли людин прокидається юний і потужний духом. Ледь тільки віка його звільняються від сну, що стуляв їх, як перед ним розгортається зовнішній мир — у чіткому рельєфі, у дивній ясності контурів і разючому багатстві фарб. Духовний мир також розкриває йому свої неосяжні володіння, повні нових одкровень. Людина, що перебуває в такому стані, на жаль, рідк і нетривалому — почуває себе більше обдарованим, більше справедливим, більше шляхетним. Але саме дивне в цьому винятковому стані розуму й почутті — стані, що я, без перебільшення, можу назвати райським, якщо порівнюю його з важкою імлою вульгарної повсякденності, — саме дивне в ньому те, що неможливо вловити видиму й причину, що піддається поясненню,, що викликає його. Бути може, воно є наслідком особливого способу життя, що задовольняє вимогам гігієни й мудрості? Це найпростіше пояснення, що спадає на думку; однак доводиться визнати, що цей незвичайний стан, це чудо, ниспосланное вищою, невидимою силою, що лежить поза людиною, часто наступає саме після періоду, коли людин зловживає своїми фізичними здатностями. Або, може бути, це нагорода за полум’яну молитву й напругу духовних сил? Безсумнівно, що завзята напруженість бажання, устремління всіх духовних сил до Неба могли б створити умови, найбільше благоприятствующие настанню такого щиросердечного здоров’я. Але в силу якого безглуздого закону наступає воно після самих злочинних оргій уяви, після софістичного зловживання розумом, що відрізняється від чесного, нормального мислення не менше, ніж фокуси акробата від зміцнювальне здоров’я гімнастики? Що стосується особисто мене, то я знаходжу більше правильним розглядати цей ненормальний стан духу як щиру благодать, як дароване чудом чарівне дзеркало, у якому людина бачить самого себе, але таким, яким він міг би й повинен був би бути завжди; це якесь небесне nomemhe, нагадування про гармонію в самій чарівній формі. Існує школа спіритуалістів, що має своїх предс тавників в Англії й в Америці, що розглядає надприродні явища — примари, примари й т.д. — як прояву божественної волі, що бажає розбудити в душі людини спогад про невидимі реальності.Справді, цей чудесний і своєрідний стан, у якому врівноважуються всі здатності, у якому уява, незважаючи на разючу силу, не захоплює за собою в небезпечні мандрівки наші моральні почуття, у якому підвищена чутливість не страждає від хворих нервів, що штовхають людини або до злочину, або до розпачу, це незвичайний стан не має провісників. Воно є раптово, як примара. Це точне вселяння понад, але вселяння, що періодично повторюється, — і якби ми мали щиру мудрість, ми могли б витягти з нього впевненість в існуванні іншого, кращого життя й надію наблизитися до неї — шляхом завзятого виховання нашої волі. Ця гострота думки, цей екстаз розуму й почуттів за всіх часів здавалися людині вищим благом. От чому, прагнучи тільки до безпосередньої насолоди, що дає такий стан, і не боячись насилувати закони своєї природи, людина шукав у природничих науках, у різних зіллях, у самих грубих напоях і в самих тонких ароматах — шукала у всіх країнах і за всіх часів — магічний засіб яке дало б йому можливість унестись, хоча б на кілька годин, із цієї юдолі пороху й, як говорить автор “Лазаря” — “миттєво опанувати Раєм”. Ах, людські пороки, незважаючи на всі жахи, які ми в них убачаємо, доводять (уже самою своєю поширеністю) нестримний потяг людини до Нескінченного… Але на жаль! Потяг це часто збиває зі шляхи! Можна було б скористатися, як метафорою, побитою приказкою “Всі дороги ведуть у Рим” і застосувати її до духовного миру; усе зрештою веде до нагороди або покарання, цим двом формам вічності. Людський дух кипить страстями: їх у нього — уживаючи інше тривіальне вираження — хоч відбавляй, Але цей нещасний дух, природна перекрученість якого так само велика, як і його безпосередня, майже парадоксальна здатність до милосердя й до найсуворіших чеснот, — цей дух дивно схильний до парадоксів, які дозволяють йому вживати в зло надлишок його неосяжної пристрасті. Він ніколи не бажає продавати себе цілком. Але у своєму осліпленні він забуває, що грає з більше лукавим і більше сильним, чим він сам, і що Дух Зла, одержавши один його волосок, заволодіє його головою. І от цей видимий владика видимий світ (я говорю про людину) захотів створити собі Рай за допомогою фармацевтичних засобів і збудливих напоїв, уподібнюючись маніякові, що здумав би замінити солідні меблі й теперішні сади малюнками на полотні, вставленими в рами. Цим перекрученням потяга до Нескінченного й пояснюються, по — моєму, всі злочинні ексцеси: від відокремленого, зосередженого сп’яніння письменника, що вимушено вдався до опіуму для полегшення фізичних страждань і, відкривши в ньому джерело вбивчих насолод, зробив його світилом свого духовного миру й підкорив йому весь склад свого життя, до самого останнього oimhvi з передмість, що з душею, обійнятої полум’ям слави й величі, валяється в бруді на проїзній дорозі… Серед речовин, здатних створити те, що я називаю Штучним Ідеалом — не говорячи про спиртні напої, що відразу приводять у буйний стан сили тілесні й паралізуюча духовна сила, про аромати, занадто часте вживання яких хоча й створює більше витончену фантазію, але поступово виснажує фізичні сили, — найбільш діючими є гашиш і опіум, їх порівняно легко дістати й звертатися з ними досить просто. У цьому нарисі я має намір досліджувати таємничі явища й хворобливі насолоди, викликувані цими речовинами, розглянути неминучі наслідки, які тягне за собою їхнє тривале вживання, і, нарешті, указати на моральне зло, що випливає для людини з настільки небезпечного переслідування помилкового ідеалу. У нас є вже докладне дослідження про опіум — наукове й разом з тим поетичне, і настільки блискуче, що я не зважився б додати до нього що — небудь. Я обмежуся тим, що в одному з наступних нарисів зупинюся на цій книзі, що цілком ніколи не була переведена у Франції. Автор її, людина відомий, що володіє сильним і дуже тонкою уявою, що вийшла від миру й живе в тихій самоті, повідав нам із трагічною правдивістю про ті насолоди й роздирання, які він колись знаходив в опіумі,Сама драматична частина його книги — це оповідання про ті надлюдські зусилля волі, які йому довелося вжити, щоб позбутися від прокльону, що він так необережно сам викликав на себе.У теперішньому нарисі я буду говорити тільки про гашиш, користуючись численними дослідженнями, витягами із записок і визнань утворених людей, більш — менш довгий час упо

треблявших його. Я збираюся об’єднати в моїй праці всі ці документи й представити їх у вигляді монографії, єдиним героєм якої стане створений мною тип, найбільш зручний для такого роду експериментів. II. ЩО ТАКЕ ГАШИШ?Оповідання Марко Поло, над яким дарма знущалися, як і над багатьма іншими древніми мандрівниками, були перевірені відомими вченими й виявилося, що вони цілком заслуговують нашої довіри. Я не буду повторювати його оповідання про те, як Старець із Гори сп’яняв гашишем (звідси назва Гашшашшины або Ассассины) і замикав у чудесний сад тих зі своїх юних учнів, яким він — у нагороду за покірність і слухняність — хотів дати подання про Рай. Читач може знайти вказівки щодо таємного суспільства Гашшашшинов у книзі де Гаммера й у записках Сильвестра де Саси, поміщених в XVI томі “Memoires de l’Academie des Inscriptions et Belles — Lettres” (“Мемуари Академії Написів і ‘ Красного Письменства” (фр.)), а щодо етимології слова Assassin ((фр.). — убивця. Походить від арабського “гашшашшин” — “поедатель гашишу”, так називали себе члени ndmni середньовічної мусульманської секти, що вважали священним обов’язком умертвление ворогів.) у його листі до редактора Moniteur’a, поміщеному в ПРО359 за 1809 рік, Геродот повідомляє, що скіфи згрібали в купи конопельне насіння, кидали на них розпечені на вогні камені й так одержували парову лазню, більше запашну, чим будь — яка грецька ванна; і насолода, доставлена нею, було так велике, що воно викидало в них лементи радості.Гашиш, дійсно, перейшов до нас зі Сходу: збудливі властивості коноплі були добре відомі древньому Єгиптові; в Індії, в Алжирі, у щасливій Аравії вона — під різними назвами — користувалася широким уживанням. Але й у нас спостерігаються досить часто цікаві випадки сп’яніння рослинними виділеннями. Відомо, що діти, повалявшись у купах скошеної люцерни, випробовують дивне запаморочення: відомо також, що під час жнив коноплі чоловіка й жінки страждають такими ж запамороченнями, немов від жнив піднімаються пари, що підступно затуманюють мозки працівників. У голові женця несуться вихри, іноді з’являються бачення. Часом члени тіла слабшають і відмовляються коритися, Ми чули про сомнамбулических явища, досить часто спостережуваних серед російських селян і, як говорять, викликуваних уживанням конопельного масла в їжу, Хто не знає дивного поводження курей, поевших конопельного насіння, або сильного порушення, що наступає в коней, съевших порцію конопель, іноді политу вином, що селяни дають їм для порушення перед стрибками на сільських святах.Однак, незважаючи на численні досвіди, із французьких конопель не вдалося одержати гашишу; або, вірніше, з її не вдалося одержати речовини, рівного по силі гашишу. Гашиш або індійські коноплі, Cannabis indica, рослина із сімейства кропив’яних — відрізняється від конопель нашого клімату тільки тим, що стебло її ніколи не досягає такої висоти, як стебло наших конопель, Індійські коноплі мають незвичайно сильну оп’яняючу здатність, що в останні роки й у Франції залучили до себе увага вчених і світського суспільства. Цінується вона поразному, залежно від походження; вище інших цінується аматорами бенгальські коноплі; втім, єгипетськ, константинопольська, перські й алжирська мають ті ж властивості, але в більше слабкому ступені.Гашиш (що значить Трава, як говорять араби, з’єднуючи із цим словом подання про всі нематеріальні насолоди, джерелом яких може бути трава) носить різні назви, дивлячись по своєму складі й залежно від способу готування його в тій країні, де він росте: в Індії він називається банг, в Африці — терьяк, в Алжирі й у Щасливій Аравії — джунд і т.д. Досить важливо знати, у який час року збирати його; найбільшою силою він володіє під час цвітіння — для наркотиків уживаються тільки квітучі верхівки конопель.Масляний екстракт гашишу виходить (так готують його араби) кип’ятінням верхівки свіжої рослини в маслі з невеликою кількістю води: довівши суміш до повного випару води, процідивши її, одержують речовину, що має вид помади зеленувато — жовтого кольору, що видає неприємний запах, запах гашишу й прогірклого масла. У такому виді, у кульках nr двох до чотирьох грамів кожний, його й уживають; але изза його огидного заходу, що при зберіганні його ще підсилюється, араби готують із цього екстракту варення.Найпоширеніше варення такого роду — dawamesk (давамеск) — представляє суміш масляного екстракту, цукру й різних ароматичных речовин, як то: ванілі, кориці, фісташок, мигдалю, мускусу. Іноді додають навіть небагато препарату шпанської мушки, що не впливає ніяк на звич