povnij zmist podorozh i prigodi kapitana gatterasa vern zh 1 26 - Шкільний Всесвіт

ЧАСТИНА ПЕРША. АНГЛІЙЦІ НА ПІВНІЧНОМУ ПОЛЮСІ

1. “ФОРВАРД””Завтра, з відливом, бриг “Форвард”, під командою капітана К.3., при помічнику капітана Ричарді Шандоне, відійде з Нових доків Принца по невідомому призначенню”.От що можна було прочитати в газеті “Ліверпуль Геральд” від 5 квітня 1860 року.Відплиття простого брига не становить важливої події для самого великого торговельного порту в Англії. Хто примітить цей корабель серед безлічі судів всіх розмірів і національностей, які ледь уміщаються у величезних доках, що простираються на дві милі в довжину?Однак 6 квітня із самого ранку неабияка юрба тіснилася на набережній Нових доків; здавалося, там зібралася чи ледве не вся багатолюдна корпорація ливерпульских моряків. Вантажники околишніх верфей покидали свою роботу, комерсанти — свої похмурі контори, купці — свої спустілі магазини. Різнобарвні омнібуси, що курсують уздовж доків, щохвилини висаджували на набережну всі нові партії цікавих; здавалося, все місто було охоплено одним бажанням: бути присутнім при відплитті брига “Форвард”.”Форвард” представляв собою гвинтовий бриг у сто сімдесят реєстрових тонн, з машиною в сто двадцять кінських сил. По зовнішньому вигляді він мало чим відрізнявся від інших бригів, що стояли в порту. Але якщо він не представляв нічого незвичайного в очах простої публіки, то знавці зауважували в ньому деякі особливості, щодо яких моряк ніколи не помилиться.На борті “Наутилуса”, що стояв неподалік на якорі, кілька людей матросів перекидалися словами, роблячи найрізноманітніші здогади про призначення брига. — На що б йому такі щогли? — запитував один з матросів. — Де це бачено, щоб парове судно несло так багато вітрил? — Мабуть, — відповів широковидий червонощокий боцман, — цей бриг більше сподівається на вітер, чим на свою машину, і якщо його верхні вітрила так великі, те це тому, що нижнім прийде частенько не діяти. Я впевнений, що “Форвард” відправляється в північні або південні полярні моря, а там крижані гори найчастіше затримують вітер, і тоді погано доводиться судну. — Ваша правда, містер Корнгиль, — підхопив третій матрос. — А примітили ви зовсім стрімкий форштевень? — До того ж, — додав Корнгиль, — форштевень постачений гострої, як бритва, сталевою надялинкою, що може розрізати надвоє трипалубний корабель, якщо “Форвард” на повному ходу налетить на нього. — Поза всяким сумнівом, — підтвердив плававший по ріці Мерсей лоцман, — адже за допомогою гвинта бриг пресправно відмахує по чотирнадцяти миль у годину. А як він піднімався проти плину під час пробного плавання — просто заглядение! Повірте мені, це судно — відмінний ходок. — Та й під вітрилами бриг не вдарить у бруд особою, — продовжував Корнгиль, — він добре ходить проти вітру й відмінно слухається керма. Я буду не я, якщо бриг не махне в полярні моря! І ще одна особливість! Примітили ви, як широкий у нього гельмпорт, у який проходить голівка керма? — Що правда, то правда, — погодилися співрозмовники Корнгиля. — Але що ж все це означає? — А те, голубчики мої, — із презирливим самовдоволенням кинув Корнгиль, — що у вас і око в чолі ні, та й кмітливості не вистачає. Це означає, що керму хотіли дати побільше простору, щоб його легко можна було зняти й знову поставити на місце. А серед льодів, самі знаєте, це трапляється частенько. — Правильно! — викликнули хором матроси “Наутилуса”. — Та й сам вантаж брига, — додав один з них, — говорить за те, що містер Корнгиль прав. Я довідався від Клифтона, що очертя голову найнявся на бриг, що “Форвард” бере на п’ять або на шість років продовольства й величезний запас вугілля. Вугілля, їстівні припаси — от весь його вантаж, так ще вовняний одяг і тюленьи шкіри. — Ну, виходить, — сказав Корнгиль, — отут і сумніватися нема чого. Але раз вуж ти, молодчик, знаєш Клифтона, те чи не говорив він тобі, куди відправляється судно? — Нічого не сказав, тому що й сам того не знає. Так завербований і весь екіпаж. Куди йде судно — довідається кожного, коли прибудуть на місце. — Довідаються, як же! До чорта в зуби — от куди! — помітив якийсь скептик. — Але зате яка платня, — продовжував, надихаючись, приятель Клифтона, — яка славна платня! У п’ять разів більше звичайного! Так якби не така плата, Ричард Шандон не завербував би ні однієї душі. І те сказати, якесь дивовижне судно, іде бог звістка куди й начебто не дуже — те збирається повернутися назад! Ні, я нізащо б не погодився! — Погодився б ти чи ні, дружище, — заперечив Корнгиль, — тебе однаково не взяли б на “Форвард”. — Це чому? — Так тому, що ти не відповідаєш поста
вленим умовам. Мені говорили, що одружені не приймаються на бриг, але ж ти вже серед них. Тому тобі нема чого задирати ніс, він і без того в тебе кирпатий.Усе розреготалися, навіть матрос, що одержало клацання. — Та й сама назва брига щось вуж боляче сміливе, — продовжував Корнгиль. — “Форвард” — “Уперед”! Але до яких же це пор уперед? І на довершення всього ніхто не знає, хто його капітан. — Як не знати — знають, — сказав молодий, наївний на вид матросик. — Що ти сказав? Його знають? — Так, знають. — Слухай, молодчики, — сказав Корнгиль, — уже чи не вважаєш ти Шандона капітаном брига? — Але… — почав був матросики. — Так знай же, що Шандон — помічник капітана, і нічого більше. Це бравий і сміливий моряк, китобій, він добре себе зарекомендував, хлопець надійний і у всіх відносинах гідний командувати судном. Але як би те не було, він не командує бригом; він такий же капітан, як ти або я, не в образу мені будь сказано. Що ж стосується людини, що після бога повинен бути першим на кораблі, то про нього нічого невідомо навіть самому Шандону. У свій час справжній капітан повинен з’явитися, тільки невідомо, коли це відбудеться й на якому узбережжі — у Новому або Старому світлі. Ричард Шандон не говорив, та й не має права говорити, куди направить бриг. — Запевняю вас, містер Корнгиль, — заперечив молодий матрос, — що дехто вже оголошений капітаном на бригу, про нього говориться в листі, що одержав Шандон і в якому йому пропонувалася посада помічника капітана. — Як так! — викликнув Корнгиль, суплячи брови. — Ти будеш мене запевняти, начебто на бригу є капітан? — Так воно і є, містер Корнгиль. — Кому ти це говориш? Мені? — Ну так, тому що так сказав мені тамтешній боцман Джонсон. — Містер Джонсон? — Ну так, він сам мені це сказав. — Сам Джонсон? — И не тільки сказав, але навіть показав мені капітана. — Показав капітана? — перепитав приголомшений Корнгиль. — Так, показав! — И ти його бачив? — Власними очами. — Хто ж це такий? — Собака. — Собака?.. — Собака про чотири ноги? — Так!Велике було здивування матросів “Наутилуса”. За інших обставин вони просто б розреготалися. Собака — капітан брига в сто сімдесят тонн! Просто сміхота! Але “Форвард” був такий чудесний корабель, що перш, ніж сміятися або що — небудь заперечувати, випливало гарненько помізкувати. Навіть Корнгилю було не до сміху. — И Джонсон показав тобі цього дивовижного капітана — собаку? — звернувся він до матросика. — И ти його бачив? — Як бачу вас, не в образу вам будь сказано. — Ну, що ви скажете? — запитали матроси Корнгиля. — Нічого не скажу, — різко відповів він, — анічогісінько, хіба тільки, що “Форвардом” командує або сам сатана, або божевільні, котрих варто було б засадити в Бедлам.Матроси мовчачи дивилися на бриг, де вже закінчувалися готування до відплиття; нікому з них і в голову не приходило, що боцман Джонсон міг подшутить над молодим матросом.Поголоска про собаку облетіла вже все місто, і в юрбі цікавих багато хто відшукували очами собаку — капітана, чи не вважаючи її якоюсь надприродною істотою.Втім, уже давно “Форвард” обертав на себе загальна увага: його незвичайна конструкція, таємничість підприємства, відсутність капітана, самий спосіб, якої Ричардові Шандону було запропоновано спостерігати за будівлею брига; ретельний підбор екіпажа; невідоме призначення корабля, про яке лише деякі догадувалися, — все це оточувало бриг атмосферою таємниці.Ніщо так не хвилює мрійника, поета, а особливо філософа, що як відпливає судно. Думка летить за кораблем, уявляючи собі його під час боротьби із хвилями й вітром, під час його відважних мандрівці, які далеко не завжди закінчуються поверненням у порт. Підкрутися отут яку — небудь незвичайну обставину, і корабель стане у фантастичному образі навіть перед людьми з дуже ледачою уявою.Так було й з “Форвардом”. Звичайно, більшість глядачів не могли робити авторитетних зауважень, подібно Корнгилю, але кожний висловив свою думку, і за три місяці поширилося чимало всяких слухів; у місті тільки й було толков що про “Форварда”.Бриг був закладений на верфі в Беркенхеде, передмістя Ліверпуля, що перебуває на левом бережу ріки Мерсей; Беркенхед зв’язували з портом безупинно снували взад і вперед парові катери.Верфі “Скотт і Кь” — одні із кращих суднобудівних фірм в Англії — одержали від Шандона кошторис і докладний проект, де з найбільшою точністю були зазначені водотоннажність, розміри й прикладені ретельно виконані креслення судна. Усе говорило про проникливість і досвідченість проект, що розробив, інженера. Шандо