povnij zmist pastux gorkij m chast 1 - Шкільний Всесвіт

М. Asics Gel Lyte 3 Baratas Горький. Пастух

Максим Горький.

ПАСТУХ.

Тимофій Борців, сільський — села Вышенки — пастух, людина незвичайний: він трошки чаклун і віщун, вона — “коновал”, але лікує й людей, він же й суддя по “сімейних справах” і, — як сам, посміхаючись, іменує себе — “солом’яних справ майстер”: відмінно плете із соломи баульчики, коробочки, цигарниці і рамки, прикрашаючи їхніми кольоровими папірцями й фольгою.

Солідні мужики говорять про нього шанобливо:

— Це мужик круглого розуму, він для нас — міністр!

Молодь боїться його й кличе:

— Дядько Тім.

Взагалі сіло дуже поважає Борцова за розум, справедливість, за тверезе життя й статок. На сходках він перша людина, але говорить завжди останнім, уважно вислухавши всіх горланів.

Коли він був ще подпаском, бик ударив його рогом у стегно, а в молодості рекрута перебили йому ребра, тому Борців ходить, дивно розгойдуючи своє міцне тіло, — начебто йому хочеться лягти на землю правим боком і, пригорнувши до землі вухо, підслухати щось у ній, а земля цього не хоче й відштовхує його.

Йому — років шістдесят, але він кряжистий, широкогрудий, меднолицый; щільні, білі зуби його всі цілі; у сивих волоссях стирчать руді жмути, — здається, що він не сивіє, а рудіє. Волосся його так рясні й густі, що він не надягає шапку навіть узимку в морози. Голос у нього потужний для подпасков і худоби, а з людьми він говорить повільно і як би нарочито тихо, щоб люди уважніше слухали.

Але, головне, — він філософ. Часто буває в місті, продаючи свої солом’яні вироби, багато бачив, про усім подумав.

З ранку до вечора він сидить у поле, де — небудь на горбку під тінню самотньої берези або на узліссі лісу, грізно покрикує команду подпаскам і спритними вовняними пальцями невпинно плете солому, — біля нього цілий сніп.

— Отчого люди враздробь живуть? — ставить він питання й сам же відповідає: — А це від причини грамоти. Роздрібнилися люди з того дня, як удумали цю словесну грамоту, книжки всякі, закони, накази. От. Ти наказуєш, а я не можу зрозуміти тебе, я ж не грамотний! Приблизно: ти скотинячий доктор, вертиринал по^ — вашому, я теж худобу розумію, а друг дружкові ми не можемо зрозуміти, тому заважає грамота. Так.

Я слухаю й дивлюся в його двоцвітну, рыжесивую бороду, у ній заплутався широкий ніс мавпи, з її шилами стирчать, хитромудро блискаючи, зелені, жаб’ячі очі. cheap adidas uk А рота — не видно. Коли Борців говорить, помітно тільки, що в бороді його щось ворушиться, і біло просвічує крізь волосся холодна смужка зубів.

— И коштуєш ти супротив мене людиною чужої мови, начебто німця. Також і становий, і всякий інший чин. nike air max pas cher Коли він по^ — матірному гавкає, ну, це я зрозуміти можу, а як він тільки по^ — грамотному заговорить, — отут проміж нас — яр! Я — по ту сторону, він — по цю, і один одного не чуємо. Або ж піп: хіба хто розуміє, що він у церкві кричить? У церкві, як у сні, дуже желанно, ну, а зрозуміти неможливо нічого. Теж і вчителі: дітлахів скупчать так нудьзі й учать, року — а! Це дуже корисно, що дітлахи на віці забувають грамоту, а те б і мужики друг дружкові розуміти перестали. Бачиш? Головна шкода людям це від її, від грамоти.

Я намагаюся переконати його в противному, однак — безуспішно. Прищуливши, сховавши хитренькі вічка, він слухав мову мою мовчачи й закопилював губи так, що вуси, волохатим жмутом, висувалися з бороди. Особа його ставало дурним, качаючи впертою головою, він говорив сожалительно:

— Ах ти, господи! Ну, що отут робити? Не розумію! Самих слів твоїх не розумію, не токмо — думок. Ти дивися, які слова, а? Ти говориш: наука, а я чую — павука й зараз тебе самого павуком бачу, і начебто ти мене, як муху, обплітаєш павутинкою. І ще ти говориш, щоб всі були грамотні. Так це ж безрозум, на всі грамоти не вистачить. Та і їжі не вистачить, що ти! Ай — Яй, до чого грамота доводить, ай — яй!

Звичайно, я розумів, що пастух знущається треба мною, але я був теж упертий, мені хотілося перебороти впертість дядька Тимы. Видимо, це подобалося йому, він говорив із мною усе більш ласкаво й охоче.

Але, після одного його розповіді, я відскочив від Борцова, як м’яч, відбитий ціпком.

Сидів він увечері, після заходу сонця, на лаві у воріт хати своєї, перед избою, у темно — зеленій, маслянистій воді ставка квакали жаби, над нами нили комарі. Борців відбирав зі снопа стебла соломи й ленивенько філософствував, повчаючи мене:

— Ну, добре; давай погодимося: потрібний гарна людина. А — який він, якщо гарно? Скажемо так: людей — жителів не грабує, милостиню подає, хазяює ретельно, — от це буде самий гарний. Він закони знає: чужого — не займай! своє — бережи; не все жери сам, дай шматок і псам; потеплее одягнися, тоді й на бога сподівайся, — от він що знає. Це самопотрібна його грамота. College Apparel Такою людиною й тримається наша держава, підкорювач всіх мов. Цей самий держалец землі весь всесвіт годує, і до нього всяк народ іде: німець різний, француз і турка, — усе до нього лізуть. Навіть, сам знаєш, завоювати хотіли скільки разів: обворужатся, чим краще, і прямо на Москву лізуть охально. А він сидить сумирно, чекає. Так. Canotte Los Angeles Lakers Підкотяться вони, дванадцять мов, а те й побільше, отут він встає так кэ — эк бабахне! И всі наступатели ці пилом рассыпятся — більше нічого.