povnij zmist ne treba mati rodichiv zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

Два дні Тимофій Васильович розшукував свого племінника, Серегу

Власова. А на третій день, перед самим від’їздом, знайшов. У трамваї зустрів.Сіл Тимофій Васильович у трамвай, вийняв гривенник, хотів подати кондуктору, тільки дивиться — що таке? Особистість кондуктора начебто дуже знайома. Подивився Тимофій Васильович — так! Так і є — Сергій Власов власною персоною в трамвайних кондукторах. — Ну! — закричав Тимофій Васильович. — Серега! Ти чи це, друг ситний?Кондуктор сконфузився, поправив, без усякого видимого нестатку, котушки з білетиками й сказав: — Зараз, дядько… квитки додам тільки. — Добре! Можна, — радісно сказав дядько. — Я почекаю.Тимофій Васильович засміявся й став пояснювати пасажирам: — Це він мені рідний родич, Серега Власов. Брата Петра син… Я його сім років не бачив… сукинова сина…Тимофій Васильович із радістю подивився на племінника й закричав ому: — А я тебе, Серега, друг ситний, два дні шукаю. По місту риюся. А ти геть де! Кондуктором. А я и за адресою ходив. На Разночинную вулицю. Немає, відповідають. Мол, вибув з адреси. Куди, відповідаю, вибув, відповідайте, говорю, мені. Я його рідний родич. Не знаємо, говорять… А ти геть де — кондуктором, чи що? — Кондуктором, — тихо відповів племінник.Пасажири стали із цікавістю розглядати родича. Дядько щасливо сміявся й з любов’ю дивився на племінника, а племінник явно конфузився й, почуваючи себе під час виконання службових обов’язків, не знав, що йому говорити і як поводитися з дядьків. — Так, — знову сказав дядько, — кондуктором, значить. На трамвайній лінії? — Кондуктором… — Скажи який випадок! А я, Серега, друг ситний, сіл у трамвай, дивлюся — що таке? Обличность начебто в кондуктора надто знайома. А це ти. Ах, твою сім — вісім!.. Ну, я ж радий… Ну, я ж задоволений…Кондуктор потоптався на місці й раптом сказав: — Платити, дядько, потрібно. Квиток взяти… Чи далеко вам?Дядько щасливо засміявся й ляснув по кондукторській сумці. — Заплатив би! Їй — богу! Сядь я на інший номер або, може бути, вагон пропусти — і баста — заплатив би. Плакали б мої грошики. Ах, твою сім — вісім!.. А я їду, Серега, друг ситний, до вокзалу. — Дві станції, — уныло сказав кондуктор, дивлячись убік. — Ні, ти це що? — зачудувався Тимофій Васильович. — Ти це чого, ти правду? — Платити, дядько, треба, — тихо сказав кондуктор. — Дві станції… Тому як не можна дарма, без квитків, їхати…Тимофій Васильович обиженно стис губи й суворо подивився на племінника. — Ти це що ж — з рідного дядька? Дядька грабуєш?Кондуктор тужливо подивився у вікно. — Мародерствуєш, — сердито сказав дядько. — Я тебе, сукинова сина, сім років не бачив, а ти чого це? Гроші требоваешь за проїзд. З рідного дядька? Ти не махай на мене руками. Хоча ти мені й рідному родичеві, але я твоїх рук не испужался. Не махай, не роби вітру перед пасажирами.Тимофій Васильович повертів гривенник у руці й сунув його в кишеню. — Що ж це, братики, таке? — звернувся Тимофеи Васильович до публіки. — З рідного дядька вимагає. Дві, говорить, станції… А? — Платити треба, — ледве не плачу сказав племінник. — Ви, товариш дядько, не гніваєтеся. Тому як не мій тут трамвай. А державний трамвай. Народний. — Народний, — сказав дядько, — мене це не стосується. Міг би ти, сукин син, рідного дядька вважити. Мол, сховайте, дядько, ваш трудовий гривенник. Їдьте на здоров’я. І не розвалиться від того трамвай. Я в поїзді давеча їхав… Не рідний кондуктор, а й той говорить: будь ласка, говорить, Тимофій Васильович, що за рахівницю… Так сідаєте… І довіз… не рідний… Тільки земляк знайомий. А ти це що — рідного дядька… Не буде тобі грошей.Кондуктор витер чоло рукавом і раптом подзвонив. — Зійдіть, товариш дядько, — офіційно сказав племінник.Бачачи, що справа приймає серйозний зворот, Тимофій Васильович сплеснув руками, знову вийняв гривенник, потім знову сховав. — Ні, — сказав, — не можу! Не можу тобі, шмаркачеві, заплатити. Краще пущай зійду.Тимофій Васильович урочисто й возмущенно встав і направився до виходу. Потім обернувся. — Дядька… рідного дядька женеш, — з люттю сказав Тимофій Васильович. — Так я тебе, шмаркача… Я тебе, сукинова сина… Я тебе розстріляти за це можу. У мене багато кінців…Тимофій Васильович уничтожающе подивився на племінника й зійшов страмвая.