Грали в карти в коногона Наумова. Чергові наглядачі ніколи не заглядали в барак коногонов, справедливо думаючи свою головну службу в спостереженні за засудженими по п’ятдесяти восьмій статті. Коней же, як правило, контрреволюціонерам не довіряли. Правда, начальники — практики нишком гарчали: вони втрачали кращих, заботливейших робітників, але інструкція на цей рахунок була певна й строга. Словом, у коногонов було всього безопасней, і щоночі там збиралися блатні для своїх карткових двобоїв.У правому куті барака на нижніх нарах були розстелені різнобарвні ватяні ковдри. До кутового стовпа була прикручена дротом палаюча “колымка” — саморобна лампочка на бензинном парі. У кришку консервної банки впаювалися три — чотири відкриті мідні трубки — от і все пристосування. Для того щоб цю лампу запалити, на кришку клали гаряче вугілля, бензин зігрівався, пара піднімався по трубках, і бензиновий газ горів, запалений сірником.На ковдрах лежала брудна пухова подушка, і по обидва боки її, піджавши по — бурятски ноги, сиділи партнери — класична поза тюремної карткової битви. На подушці лежала новенька колода карт. Texas A&M Aggies Це не були звичайні карти, це була тюремна саморобна колода, що виготовляється майстрами цих справ зі швидкістю надзвичайної. Для виготовлення її потрібні папір (будь — яка книжка), шматок хліба (щоб його зжувати й протерти крізь ганчірку для одержання крохмалю — склеювати аркуші), недогризок хімічного олівця (замість типографської фарби) і ніж (для вирізування й трафаретів мастей, і самих карт).Сьогоднішні карти були тільки що вирізані з томика Віктора Гюго — книжка була кимсь позабута вчора в конторі.
- Nike Air Max Thea Dames beige
- ADIDAS VALCLEAN2 CMF
Папір був щільна, товста — листків не довівся склеювати, що робиться, коли папір тонкий. Peyton Manning Tennessee Football Jerseys У таборі при всіх обшуках неухильно відбиралися хімічні олівці. Їх відбирали й при перевірці отриманих посилок. Це робилося не тільки для припинення можливості виготовлення документів і штампів (було багато художників і таких), але для знищення всього, що може суперничати з державною картковою монополією. З хімічного олівця робили чорнило, і чорнилом крізь виготовлений паперовий трафарет наносили візерунки на карту — дами, валети, десятки всіх мастей… Масті не розрізнялися по кольорі — так розходження й не потрібно гравцеві. Валетові пік, наприклад, відповідало зображення піки у двох протилежних кутах карти. Розташування й форма візерунків сторіччями були однаковими — уменье власною рукою виготовити карти входить у програму “лицарського” виховання молодого блатаря.Новенька колода карт лежала на подушці, і один із граючих поплескував по ній брудною рукою з тонкими, білими, неробочими пальцями. Ніготь мізинця був надприродної довжини — теж блатарский шик, так само, як “фікси” — золоті, тобто бронзові, коронки, що надягаються на цілком здорові зуби. Водилися навіть майстри — самозвані зубопротезисты, чимало подрабатывающие виготовленням таких коронок, що незмінно знаходили попит. Що стосується нігтів, те кольорове полірування їх, безперечно, увійшла б у побут злочинного миру, якщо б можна було в тюремних умовах завести лак. Пещений жовтий ніготь поблискував, як дорогоцінний камінь. Лівою рукою хазяїн нігтя перебирав липкі й брудні світлі волосся. Він був підстрижений “під бокс” самим аккуратнейшим образом. Низький, без єдиної зморщечки чоло, жовті кустики брів, ротик бантиком — все це надавало його фізіономії важлива якість зовнішності злодія: непомітність. Особа була таке, що запам’ятати його було не можна. Подивився на нього — і забув, втратив всі риси, і не довідатися при зустрічі. Це був Севочка, знаменитий знавець терца, штосу й бури — трьох класичних карткових ігор, натхненний толмач тисячі карткових правил, строге дотримання яких обов’язково в теперішньому бої. Про Севочку говорили, що він “превосходно виконує” — тобто показує вміння й спритність шулера. Він і був шулер, звичайно; чесна злодійська гра — це і є гра на обман: стеж і викривай партнера, це твоє право, умій обдурити сам, умій отспорить сумнівний виграш.Грали завжди двоє — один на один. Ніхто з майстрів не принижував себе участю в групових іграх начебто очка. Сідати із сильними “виконавцями” не боялися — так і в шахах теперішній боєць шукає найсильнішого супротивника.Партнером Севочки був сам Наумов, бригадир коногонов. Він був старше партнера (втім, скільки років Севочке — двадцять? тридцять? сорок?), чорноволосий малий з таким страждальницьким вираженням чорних, глибоко запалих очей, що, не знай я, що На умов залізничний злодій з Кубані, я прийняв би його за якого — небудь мандрівника — ченця або члена відомої секти “Бог знає”, секти, що от уже десятки років зустрічається в наших таборах. Це враження збільшувалося побачивши гайтана з олов’яним хрестиком, що висів на шиї Наумова, — воріт сорочки його був розстебнутий. Цей хрестик аж ніяк не був блюзнірським жартом, капризом або імпровізацією. У той час всі блатні носили на шиї алюмінієві хрестики — це було розпізнавальним знаком ордена, начебто татуювання.У двадцяті роки блатні носили технічні кашкети, ще раніше — капитанки. nike kd 9 pas cher У сорокові роки взимку носили вони кубанки, підкручували халяви валянків, а на шиї носили хрест. Хрест звичайно був гладким, але якщо траплялися художники, їх змушували голкою розписувати по хресту візерунки на улюблені теми: серце, карта, крест. оголена жінка… Наумовский хрест був гладким. Він висів на темних оголених грудях Наумова, заважаючи прочитати синю наколку — татуювання — цитату з Єсеніна, єдиного поета, визнаного й канонізованого злочинним миром:Як мало пройдене дорогий,Як багато зроблено помилок. — Що ти граєш? — процідив крізь зуби Севочка з нескінченним презирством: це теж уважалося гарним тоном початку гри. Nike Internationalist — От. ганчірки. Лепеху цю…
І Наумов поплескав себе по плечах. — У п’ятистах граю, — оцінив костюм Севочка. У відповідь пролунала голосна багатослівна лайка, що повинна була переконати супротивника в набагато більшій вартості речі. Навколишніх гравців глядачі терпляче чекали кінця цієї традиційної увертюри. Севочка не залишався в боргу й лаявся ще язвительней, збиваючи ціну. Нарешті костюм був оцінений у тисячу. Зі своєї сторони, Севочка грав кілька поношених джемперів. Після тою як джемпери були оцінені й кинуті відразу на ковдру, Севочка стасовал карти.Я й Гаркунів, що був інженер — текстильник, пиляли для наумовского барака дрова. Це була нічна робота — після свого робочого забійного дня треба було напиляти й наколоти дров на добу. adidas ultra boost męskie Ми забиралися до коногонам відразу після вечері — тут було теплей, чим у нашім бараку. Після роботи наумовский днювальний наливав у наші казанки холодну “юшку” — залишки від єдиного й постійного блюда, що у меню їдальні називалося “українські галушки”, і давав нам по шматку хліба. Ми сідали на підлогу де — небудь у куті й швидко з’їдали зароблене. Ми їли в повній темряві — барачні бензинки висвітлювали карткове поле, але, за точними спостереженнями тюремних старожилів, ложки повз рот не пронесеш. Adidas Goedkoop Зараз ми дивилися на гру Севочки й Наумова.Наумов програв свою “лепеху”. Штани й піджак лежали біля Севочки на ковдрі. Гралася подушка. Ніготь Севочки вичерчував у повітрі мудрі візерунки. Карти те зникали в його долоні, то з’являлися знову. Наумов був у натільній сорочці — сатинова косоворотка пішла слідом за штанями. Послужливі руки накинули йому на плечі тілогрійку, але різким рухом плечей він скинув неї на підлогу. Раптово все затихло. Севочка неквапливо почухував подушку своїм нігтем. — Ковдру граю, — хрипнуло сказав Наумов. — Двісті, — байдужним голосом відповів Севочка. — Тисячу, сука! — закричав Наумов. — За що? Це не річ! Це — локш, дрянь, — виговорив Севочка. — Тільки для тебе — граю за триста.Бій тривав. За правилами, бій не може бути кінчений, поки партнер ще може чим — небудь відповідати. — Валянки граю. — Не граю валянок, — твердо сказав Севочка. — Не граю казенних ганчірок.У вартості декількох рублів був програний якийсь український рушник з півнями, якийсь портсигар з вытисненным профілем Гоголя — усе йшло до Севочке. nike tn requin pas cher Крізь темну шкіру щік Наумова проступив густий рум’янець. — На представку, — запобігливо сказав він. — Дуже потрібно, — жваво сказав Севочка й простягнув назад руку: негайно ж у руку була вкладена запалена махоркова цигарка. Севочка глибоко затягся й захекався. — Що мені твоя представка? Етапів нових немає — де візьмеш? У конвою, чи що?Згода грати “на представку”, у борг, було необов’язковою послугою за законом, але Севочка не хотів кривдити Наумова, позбавляти його останнього шансу на отыгрыш. — У сотні, — сказав він повільно. nike air max pas cher — Даю годину представки. — Давай карту. — Наумов поправив хрестик і сел. Він відіграв ковдру, подушку, штани — і знову програв усе. — Чифирку б підварити, — сказав Севочка, укладаючи виграні речі у велику фанерну валізу. — Я почекаю. — Заварите, хлопці, — сказав Наумов.Мова йшла про дивний північний напій — міцному чаї, коли на невеликий кухоль заварюється п’ятдесят і більше грамів сподіваючись.