povnij zmist lyudi brati averchenko a t - Шкільний Всесвіт

Їх було троє: колишній шулер, що був артист імператорських театрів — знаменитий

актор — і третій колишній поліцейський приставши 2 — го ділянки Александро — Невської частини. Спочатку було так: колишній шулер сидів за столиком у ресторані на Приморському бульварі і їв смажену кефаль, а актор і приставши порізно бродили між публікою, що зайняла всі столи, і шукали собі вільного містечка. Нарешті колишній приставши не витримав: підійшов до колишнього шулера й, чемно поклонившись, запитав: — чи Не дозволите підсісти до вашого столика? Вірите, жодного вільного місця! — Скажіть! — співчутливо покачав головою колишній шулер. — Зробіть ласку, сідаєте! Буду дуже рад. Тільки не замовляйте кефалі — жестковата. При цьому колишній шулер зітхнув: — Эх, як у Донона жарили судачков обернуар! Особа колишнього пристава раптом озарилось тихою радістю. — Дозвольте! Так ви хіба петербуржець? — Я — Те?.. Так ви знаєте, мені навіть ваша особа знайомо. Якщо не помиляюся, ви один раз становили на мене протокол із приводу якогось непорозуміння в Економічному клубі?.. — Так, господи ж! Звичайно. Знаєте, я зараз ледве не плачу від радості!.. Немов рідного зустрів. Так дозвольте вас просто по — російському… Знаменитий актор, що був артист імператорських театрів, побачивши, що два чоловіки цілуються, сміло підійшов і сказав: — А чи не приділите ви й мені містечка за вашим столом? — Вам?! — радісно закричав колишній шулер. — Так вам саме почтеннейшее місце треба поступитися. Здрастуйте, Василь Миколайович! — Винуватий… Чому ви мене знаєте? Ви хіба петербуржець? — Так як же, господи! І пан колишній приставши — петербуржець із Александро — Невської частини, і я петербуржець із Економічного клубу, і ви. — Дозвольте… Мені ваша особа знайомо!!! — Ще б! По клубі ж. Ви мене ще — справа минуле — били зламаною спинкою. від стільця за нібито накладку. — Стійте! — захоплено крикнув пристав. — Так адже я ж із цього приводу й протокол становив!!! — Ну, звичайно! Ви мене ще вислали зі столиці на два роки без права в’їзду! Чудесні часи були! — Та і я вас, пан приставши, пригадую, — зрадів актор. — Ви мене целую ніч у ділянці протримали!!! — А ви помнете, за що? — засміявся пристав. — А чорт його упомнит! Я, зізнатися, так часто попадав у ділянки, що всі ці окремі випадки злилися в одне яскраве блискаюче коло. — Ви тоді на парі роздягнулися голим і полізли на пам’ятник Олександра III на Знаменской. — Господи! — простонал актор, схопившись за голову. — Слова — Те які: Олександр III, ділянка, Знаменская площа, Економічний клуб… А дозвольте вас, милі петербуржці… Всі троє обійнялися й, блискаючи сльозинками на почервонілим від хвилювання очах, розцілувалися. — ПРО, боже, боже, — звісив голову на груди колишній шулер, — які спогади!.. Скільки було тоді веселої, чисто столичної метушні, коли ви мене били… Десь тепер спинка від стільця, який ви?.. Я чай, тепер від тих стільців і спомину не залишилося? — Так, — зітхнув колишній пристав. — Усі розтаскали, усі погубили, мерзотники… А моя ділянка, помнете? — Це другий — те? — посміхнувся актор. — Як рідну домівку пам’ятаю: вісімнадцять сходів у два марші, довгий коридор, ліворуч ваш кабінет. Портрет государя висів, Адже от був такий час: ви поліцейський приставши, я — голий п’яний актор, знятий із царського пам’ятника, але ж ми поважали один одного. Ви до мене чемно з поясненням… Пам’ятаю, папироску мені запропонували й искренно засмутилися, що я слабких не курю… — Помнете шулера Афонькина? — запитав колишній шулер. — Дуже гарний була людина. — Пам’ятаю, як же. Чудовий. Я адже і його бив теж. — Пресимпатична особистість. У карти, бувало, не сідай грати, — звір, а поза картами — він тобі й особливий салат “Омар” сфабрикує й “Сильву” на роялі зобразить, і напам’ять лермонтовского “Демона” продекламує. — Пам’ятаю, — кивнув головою пристав. — Я и його висилав. Його в Приказчичьем сильно тоді свічником обробили. — Милі свічники, — прошептав лірично актор, — десь ви тепер?.. Розірвали вас нові вандали! Адже от часи були: і електрика горіло, а біля граючих завжди свічники ставили. — Традиція, — задумливо сказав колишній шулер, розгладжуючи шрам на чолі… — А дозвольте, дорогі друзі, почествовать вас бутылочкой “Абрашки” [Шампанське “Абрау Дюрсо”]… Радісні пили “Абрау”. Потискували один одному руки й любовно, без слів, дивилися один одному в очі. Перед закриттям ресторану колишній шулер з колишнім приставом випили на “ти”. Вони лежали друг у друга в обіймах і плакали, а знаменитий актор простирав над ними руки й утішав: — Петербуржці! Не плачте! І для нас коли — небудь небо буде в алмазах! І ми повернемос