povnij zmist lyalka p yatdesyat opalni rozpovidi zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

IИ який такий дивак сказав, що в Питере жити погано? Чудово жити. Ніде немає таких веселощів, як у Питере. Тільки були б грошика. А без грошей… Це точно, що пропадеш без грошей. І коли ж прийде такий чудовий час, що людині все буде безкоштовно?По вечорах на Невському гуляють люди. І не так щоб прогулянкою, а на розі постоять, полюбопытствуют на дівчинок, пройдуть по^ — весняному — — — і танцюють ноги, і на кут знову… І на кожний випадок потрібні грошики. На кожний випадок особливий грошовий розрахунок… — — — і Эх, підходь, фартовий хлопчик, підходь! Пригощай папиросочкой…Не підійде Максим. У Максима дільце є на прицілі. Ровнехонько складається в голові, як і що. Як почати й себе як повести. У Максимазамечательное дільце. Небезпечне. Не засыпется Максим — — — і холодок аж по шкірі — — — і в гору піде. Розбагатіє це жахливо як. Ляльку П’ятдесят до себе візьме. От як. І візьме.Дуже вже чудова ця Лялька П’ятдесят. Гроші вона обожнює — — — і дасть Максим їй грошей. Не шкода. Грошей їй багато потрібно — — — і вірно. Такий — Те не мало грошей потрібно. Килим, будь ласка, на стіні, коврище на підлозі, а в білій клітці — — — і тропічний птах папуга. Цукор жере… Хе — Хе. ..Конешно, потрібні грошики. Потрібні, поки не прийшло людині безкоштовний час.А Лялька П’ятдесят легка на спомині. Іде — — — і каблучками постукує. — — — і Здраствуй, Ляля П’ятдесят. . . Яке живеш? Не довідалася, мила?Довідалася Лялька. Як не довідатися — — — і шпана відома. .. Тільки користі — те немає від розмов. У Ляльки дорога до Невського, а в Максима, може, в іншу сторону.Нелюб’язна сьогодні Лялька. У приємній бесіді немає їй задоволення. Не треба.Підійшов Максимка близько до неї, у ясні вічка подивився. — — — і Прийду, — — — і сказав, — — — і до тебе ввечері. З більшими грошима. Чекай — — — і чекай.Посміхнулася, засміялася Лялька, так не повірила. Мов, бреше шпана. І навіщо таке бреше? Незрозуміло.Але, прощаючись, про всякий випадок за ручку потрималася.Пішов Максим на Миколаївську, постояв у потрібного будинку, а в голові дільце все в тонкостях. Відпусти, скаже, бабка Авдотья, товарцу на десять косих. Відпустить бабка, а там як по маслу. Не буде ніякого заскоку. А заскоку не буде — — — і так прийде Максимка до Ляльки П’ятдесят. Викладе грошика… “Бери, — — — і скаже, — — — і будь ласка. Не маю до грошей пристрасті. Бери пачечку за поцілунок”. ..А Лялька в цей час вийшла до Невського, постояла на розі, покачала стегнами, потупала ніжками, начебто чечітку танцює, і відразу отримала китайського багатія.Смішно, конешно, що китайського ходю.Цікаво навіть. Так тільки по — російському китаєць говорить чудово. — — — і Піду, — — — і говорить, — — — і до тебе, гарна.

IIнаписано крейдою на дверях: “кравець”. Так тільки немає тут ніякого кравця. І ніколи й не було. А живе тут Авдотья спекулянтка. У їй закритий дріб’язковий заклад. Вона й написала крейдою на дверях про людське око.До цієї — те бабці Авдотье й пішов Максим.У двері, де крейдою “кравець” сказаний, постукав умовно.А коли відкрили йому двері — — — і так відразу покосилися весь Максимкин план. Не Авдотья, а чоловік бабки Авдотьи стояв перед Максимом.Ступнув Максим за поріг, лопоче незрозуміле. Сам міркує, як і що. Покосився план, та й годі. Не в — час приїхав чортов чоловік…Говорить Максимка дурні слова: — — — і Відпусти, — — — і говорить, — — — і бабка Авдотья, на десять косих…Посміхнувся бабкін чоловік і в кімнату пішов.А Максим за ним.Бабкін чоловік ваги ставить, а Максимка примірить: як і що. Так тільки покосився план, чи мислимий відразу лазеечку знайти.А бабкін чоловік цікавиться: — — — і Якого ж тобі товарцу, кавалер? — — — і Різного товарцу відпусти… — — — і З кисленького, може бути, — — — і цікавиться, — — — і капусточки? — — — і З кисленького, бабка Авдотья.Став отут бабкін чоловік капусту класти з кадочки, а Максим метнув сюди — туди оком. Максим схопило гирьку й трехфунтовой гирькою тюкнув по голові бабкиного чоловіка.Звалився бабкін чоловік у кадочки. У руці качана. На качані капуста.А Максим до прилавка. На прилавку — — — і ящик із грошима. Шарить Максим — — — і в пальцях тремтіння. Витягся гроші, так обмаль грошей. Де ж таке — — — і грошика?Риє Максим по кімнаті — — — і немає грошей. А в руки все непотрібне лізе, — — — і гребінка, наприклад, або блюдечко. — — — і Тьфу, біс, — — — і де ж грошика?А у двері на сходах хтось постукав умовно.Прикрив Максим бабкиного чоловіка рогожкою. І до дверей підійшов. Слухає. Відкрити, не відкрити? — — — і відкрию. Серце заспокоїв і двері відкрили.Малюсінький увійшов дідок і тоненько сказав: — — — і Бабку б Авдотью мені…А Максим дідкові таке: — — — і Немає, дідок, Авдотьи. Іди собі з богом. Іди, зроби милість.Сказав це й бачить: гирька трехфунтовая в руці. Злякався Максим, що дідок гирьку помітить, пхає її в кишеню, ховає гирьку — те, а дідок бочком, бочком і протискався тим часом у кімнату. — — — і Почекаю, — — — і говорить, — — — і бабку Авдотью. У бабки Авдотьи славна картошечка… Э, так у їй і капустка, напевно, славна. Так. Їй — богу, славна капустка…І такий балакун, науковий дідок, Максимке б з думками зібратися,а дідок таке: — — — і Ну, добре, людині все бесплатно… Згодний. Так тільки, на мій науковий погляд, громадське харчування — — — і це вуж, вибачите, це суща дурниця й зовсім помилкові слова. На все згодно, а отут уже до бабки Авдотье піду..Не можу… Вибачите… Я, скажемо, головою попрацював — — — і рибки захотів: фосфор у рибці. Ти мовою побалакав — — — і молочну тобі диэту… А ви говорите — — — і громадське харчування. З корита… Так — З, парубок, на все погоджуся, а вуж бабку — те Авдотью мені залишіть… Зовсім помилкові слова. — — — і Так я нічого, — — — і оробел Максимка.І в коридор вийшов. А там на сходи, так по сходам так долілиць через три сходи.На вулицю вийшов, намацав гроші в кишені. — — — і Эх, мало грошей! Де ж таке були грошика? І пішов погойдуючись. III — — — і Агов, підходь, фартовий хлопчик, підходь! — — — і Пригощай папиросочкой…Не полюбопытствовал Максим на дівчинок.Устав Максим на розі й до вікна притулився.Убити не вбив людини й по голові адже не шпарко тюкнув, так людині шкідливо, людини жаль…Постояв Максим і подумав, а думки — те вуж всі веселі йдуть.Дивиться Максим королем на всіх. Очами шукає Ляльку П’ятдесят. Так немає Лялечки.А на розі белокуренькая папиросочкой димить і Максимові посміхається. На ній високі чобітки до колін і шовкова спідничка фру… Повернеться — — — і шумить і засміється — — — і шумить.Зашуміла й без слова до Максима підійшла. Підійшла й тихо за руку взяла.Так раптом як зашуміло всі, затупотіло. — — — і Облава, дамочки, — — — і закричала белокуренькая й від Максима убік, у залізні ворота.За белокуренькой ступнув Максим, а на Максима людин. Весь у шпорах. Шпорами бриньчить, шаблею стукає, а в руці пятизарядный шпаллер.Затремтів Максим і пустився бігти.І біжить і біжить Максим. Гримить серце. Через Лиговку біжить — — — і на нього забір. Максим через забір, а в ноги купи. Через купи Максим… Пробіг ще й звалився в бруд. Так не сам звалився. — — — і Підніжка, — — — і сказав Максим і поторкав грошики.А на Максима Чорний раптом насел. І мало того, що насел, а ще й душить. — — — і Пусти, — — — і хрипнуло сказав Максим, — — — і пусти.. дихати важко.І Чорний відпустив його злегка.Сидить Чорний на Максимке й розмовляє: — — –
і Біжить, бачу, людина по купах. Стій, думаю. Даром не побіжить. Спасибі.. Або злодій, або від злодія… Даєш грошика.А сам вуж по кишенях шарить. Ох, витягся пачечку. Ох, витягся іншу. Ох. знову душить сатана. — — — і А це що? — — — і Гирька, — — — і сказав Максим і згадав бабкиного чоловіка. — — — і Гирька, — — — і посміхнувся Чорний і стукнув гирькою по Максимовой голові. — — — і Біжи тепер, так не оглядайся. Біжи, шпана, говорю… Стій. Гирьку забув. На гирьку.Взяв гирьку Максим і побіг. Пробіг небагато й сів на купу. Навіщо ж людини бити по голові! IVпосидел Максим на купі, угамував сеодце й у місто пішов. Потрібно б додому, а ноги на Гончарну йдуть до Ляльки П’ятдесят. Іде Максим на Гончарну. На вулицях порожньо. І в серце порожньо… А от і Лялькин білий дім. — — — і Здраствуй, Лялькин милий будинок.Піднявся Максим і постукав і до Ляльки в кімнату ввійшов.На стіні килим, на підлозі коврище, а в білій клітці папуга.А Лялька сидить на китайських колінах, куйовдить ручкою китайські вуси. — — — і Приніс? — — — і запитала Лялька й до Максима підійшла. — — — і Приніс, — — — і сказав Максим тихо. — — — і Жени тільки китайську особистість. Дивитися важко…А китаєць по — російському розумів чудово. Образився й устав. І чашечку з кофеем на підлогу виплеснув. — — — і Навіщо ж, — — — і говорить, — — — і виносити таку резолюцію? Піду й грошей не заплачу.Пішов китаєць і дверкой стукнув. Максим отут до Ляльки підійшов. До Ляльки нахилився й Ляльці цілує щоку. — — — і Немає в мене грошей, Лялька П’ятдесят. — — — і А, — — — і закричала Лялька П’ятдесят, — — — і грошей немає? — — — і Немає грошей. Пошкодуй мене, Лялька! Дуже мені важко, без грошей, пошкодуй, ну, скажи, що шкода.Як закричала отут Лялька: — — — і А китайські збитки хто відшкодує? — — — і Є в тобі серце? — — — і сказав Максим і на коврище сіл і Лялькины ноги обхопив. — — — і Є чи серце, запитую? Птаха жалуєш? Жалуєш попку?Як ударила отут Лялька П’ятдесят Максима — — — і скаламутилося все.Охнув Максим. Охнув, і з підлоги піднявся.Гирьку намацав у кишені. Витягся гирьку, хотів ударити по Лялькиной голові, так не вдарив. Рука не посмітила.Замахнувся Максим і вдарив по птицыной клітці.Жахливо отут закричав папуга, і тонко закричала Лялька. А Максим кинув гирьку й знову на коврище сел. — — — і Ну, скажи, що шкода, Лялька П’ятдесят!