povnij zmist lakejska gogol n v chast 1 - Шкільний Всесвіт

Лакейська// — — — і I — — — і//Театр представляє передню. Праворуч двері на сходи, ліворуч — у зал. На задній завісі двері трохи збоку в кабінет. До самих дверей у всю стіну довга лава. Петро, Іван і Григорій сидять на ній і сплять, уткнувши голови один іншому в плече. У дверях зі сходи дзенькає голосний дзвінок. Лакеї пробужаются.Григорій. Ступай, відчини двері! дзвонять!Петро. Так ти що сидиш? На ногах у тебе міхури, чи що? устати не можеш?Іван (махнувши рукою). Ну, уже я піду, так і бути, відчиню! (Відчиняючи двері, скрикує). Це Андрюшка!Чужий слуга входить у картузі, у шинелі й з вузликом у руці.Григорій. А, московська ворона! Звідки тебе принесло?Чужий слуга. Ах ти, чухонский син! Побігав би ти з моє. Геть (піднімаючи вузлик) до квіткарки веліла снесть, що на Петербурзькій. Мабуть, четвертака на візника не дасть. Та й до вашому тож. Що, спить?Григорій. Хто? ведмідь? Ні, ще не ричав з барлогу.Петро. Чи правда, що бариня ваша дає вам панчохи штопати?Усі сміються.Григорій. Ну вже ти, брат, будь тепер штопальница. Уже ми так і кликати тебе будемо.Чужий лакей. Брешеш, а от же й не штопав ніколи.Петро. Так адже у вас відомо: двірська людина до обіду кухар, а після обіду вуж він кучері, або лакей, або черевики шиє.Чужий лакей. Ну так що ж, ремесло іншому не перешкодить. Не сидіти ж без справи. Звичайно, я й лакей, та й жіночий кравець разом. І на бариню шию й на інших теж — копійку добуваю. А ви що, адже от нічого ж не робите.Григорій. Ні, брат, у гарного пана лакея не займуть роботою, на те — є мастеровой. Геть у графа Булкина тридцять, брат, людина слуг одних, і вуж там, брат, не можна так: «Агов, Петрушка, сходь — ка туды». «Ні» мол, скаже, «ця не моя справа; извольте — з наказати Іванові». Геть воно як. От воно що виходить, якщо пан хоче жити, як пан. А геть ваша пиголица з Москви приїхала, коляска — те горіх надкушений, мотузками хвости коням позавязаны.Сміються.Чужий лакей. Ну, ти смехун, смехун! Що ж з того, що лежиш весь день, адже за те ж ні копійки за душею в тебе немає.Григорій. Так на що ж мені твоя копійка? А пан — те навіщо? Адже платня — те вуж він мені видасть, хоч я працюй або не працюй. А збирати мені на старість навіщо? Що ж за пана, коли вуж пенсіону слузі не видасть за службу.Чужий лакей. Що? говорять, хлопці бал затіяли?Петро. Так. А ти будеш?Чужий лакей. Так адже що ж цей бал! тільки, чай, слава, що бал.Григорій. Ні, брат, бал буде на всю руку. По карбованці жертвують і більше. Княжой кухар дав п’ять рублів і сам береться стіл готовити. Угощенье буде не те, що горіхи, вуж полпуда конфект купили, морозива теж…Чутний тоненький дзвінок з панського кабінету.Чужий лакей. Ступай, дзвонить пан.Григорій. Почекає. Лиминацию теж запалять. Музику торгували, тільки не зійшлися, баса ні, а те вуж було…Чутний дзвінкий з кабінету голосніше колишнього.Чужий лакей. Ступай, ступай! дзвонить.Григорій. Почекає. Ну, ти скільки даєш?Чужий лакей. Так адже що ж цей бал, адже це все так.Григорій. Ну, розв’язуй калитку, ти, штопальница! Геть дивися, Петрушка, на нього, який він…Тикає на нього пальцем; у цей час відчиняються двері кабінету, і пан, у халаті, простягнувши руку, схоплює Григорія за вухо. Усі піднімаються зі своїх місць.// — — — і II — — — і//Пан. Що ви, ледарі? Три чоловіки, і хоч би один піднявся зі свого місця. Я дзвоню, що є сили, ледве тасьми не обірвав.Григорій. Так нічого не було чутно, судырь.Пан. Брешеш!Григорій. Їй богові! Що ж мені брехати? От Петрушка теж сидів. Уже це такий дзвіночок, судырь, никуды не годиться: ніколи нічого не чути. Потрібно буде слюсаря покликати.Пан. Ну, так покликати слюсарі.Григорій. Так я вуж казав дворецькому. Так адже що ж? Йому говориш, але ж він ще й налає за це.Пан (увидя чужого лакея). Це що за людина?Григорій. Це — З людин від Ганни Петрівни, навіщо — те прийшов до вас.Пан. Що скажеш, брат?Чужий лакей. Бариня наказала кланятися й доповісти, що будуть сьогодні до вас.Пан. Навіщо, не знаєш?Чужий лакей. Не можу знати. Вони тільки сказали: «Скажи Федору Федоровичу, що я наказала кланятися й буду до них».Пан. Так коли, у котрій годині?Чужий лакей. Не можу знати, у котрій годині. Вони сказали тільки, що доповідай — де, говорить, Федору Федоровичу, що я, говорить, до них сама — де буду в з…Пан. Добре. Петрушка, дай мені скоріше одягтися: я йду знадвору. А ви — не приймати нікого! Чуєш; усім говорити, що мене немає будинку! (Іде; за ним Петрушка).// — — — і III — — — і//Чужий лакей (Григорію). Ну, бачиш, адже от і дісталося.Григорій (махнувши рукою). А! уже служба така! як не намагайся — усі налають. (У дверях, що в сходів, лунає дзвінок).Григорій. От знову якийсь чорт лізе. (Іванові). Ступа